Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Зведений загін «Асгард» 14 окремого полку безпілотних авіаційних комплексів вже рік виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
На озброєнні підрозділу FPV-дрони, «крила», «Мавіки» та важкі дрони-бомбардувальники різних типів.
За час свого існування, з 2022 року, «Асгард» знищив тисячі ворожих цілей. Віднедавна підрозділ увійшов до складу Сил безпілотних систем ЗСУ, ставши його важливою частиною.
Про бойову роботу на Донеччині АрміяInform розповів заступник командира зведеного загону «Асгард» з бойової роботи «Тайп».
— Чим ви, власне, займаєтесь?
— Моя задача — розподіл людей на бойових позиціях, їх забезпечення, робота з оперативними, які ведуть бій. Тобто, все те, що належить до бойової роботи, від забезпечення боєприпасами, якими буде уражено цілі, до роботи перед монітором на пункті управління боєм. Умовно кажучи, «лети сюди — бий так». Чисто сержантська «двіжуха».
— Розкажіть, як у вашому підрозділі розпочиналась історія із застосуванням безпілотних систем в бою?
— Уся «БПЛАшна» історія — це система, яка рухається знизу до гори. Спочатку дуже складно було пояснити окремо взятим людям «наверху», що звичайний «весільний» дрон можна використовувати як для знищення ворога, так і для ведення розвідки. Теж саме було з FPV. Я знаю людей, які у квітні 2022 року вже літали на FPV, а їм всі казали «ви шо йо…ті».
Я знаю одного комбата, до якого приходив ще восени 2022 року, і просив відпустити мене та ще одну людину на курси навчання з керування FPV-дронами. Ми б тоді Красну гору під Соледаром розбирали 5-дюймовими FPV, а «вагнери» взагалі б боялися підійти, але нам казали, ідіть до чорта — піхота виграє битви.
А виявилось що піхота — це люди, які тримають лінію і їм дуже сильно потрібне прикриття зі всього, особливо з повітря, але цього ніхто не хотів розуміти.
Тому все це йде знизу до гори, зараз держава це чудово розуміє. У 2022 та 2023 роках треба було шукати спонсорів та волонтерів для купівлі потрібних дронів. Зараз держава забезпечує базові потреби. А не базові, ми вже самі придумуємо. Також в тилу є досить багато людей, які розвивають напрямок mil-tec, і це дуже круто.
— Як працюєте на Покровському напрямку?
— Якщо це розвідка, то у нас є БПЛА типу «крила» та «Мавіки». Якщо засоби ураження, то в основному працюємо на «гарячих» напрямках, в районах населених пунктів Котлине та Удачне.
Ворог використовує тактику малих груп. Важкими бомберами створюємо умови, щоб піхоті ворога ніде було сховатися, а потім FPV-дронами знищуємо її. Все це відстежуємо через стрімінгові платформи.
— Чи використовує ворог важку бронетехніку?
— Наш підрозділ тут вже рік працює без ротації та за весь цей час механізовані штурми противника бачили дуже-дуже рідко. В основному, це піхотні штурми. Ми підтримуємо лінію від 0 до 7-8 кілометрів. Противник не ризикує заїжджати на цю відстань, бо прекрасно розуміє, що це відразу вогневе ураження і смерть.
— Ми були з вашими хлопцями на одній з бойових позицій і побачили, яка це важка робота і як непросто вдало відпрацювати по ворогу.
— Загалом ідея про «один дрон — один знищений кацап» може бути реалізована і до цього потрібно йти. Бо поки у ворога є піхота, він іде на штурми, а коли в нього вона закінчується — це зовсім інша справа, і це важливо.
Суміжні підрозділи, які брали в полон противника, під час допиту виявляли цікаву інформацію: наприклад, росіяни були мобілізовані в грудні 2024 року, а в полон потрапили в січні-лютому 2025 року. І це чудово, адже життя російського солдата після «учебки» — всього 2 місяці. Це нам каже про те, що він не набуває досвіду. І якщо рашист не загинув, він може розповісти своїм друзям та рідним про те, як погано в російській армії. І головне, ми доведемо ефективність формули — «учебка» + тиждень на війні = смерть російського солдата.
-
- Фото: Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото: Віталія Павленка / АрміяInform
Що це нам дає? Російські солдати не можуть здобувати бойовий досвід та передавати його іншим окупантам. В результаті буде постійне збільшення кількості смертей ворога на полі бою.
Командування противника буде гнати піхоту в бій, а тут українські захисники будуть їх знищувати. Виходить така собі синергія.
Чому ми зараз не можемо дійти до ідеальної формули «один дрон — один кацап». Дрон — це дуже дешевий засіб ураження, саме тому він піддається найрізноманітнішому впливу різних факторів. Наприклад, РЕБ.
Є ворожий-РЕБ, дружній-РЕБ, але пілоту FPV-дрона однаково чий РЕБ по ньому працює. Ми постійно домовляємося з різними підрозділами, щоб нам давали «коридори» для прольоту. Але бувають випадки, коли йде атака на нашу піхоту і наш РЕБ їх прикриває за наказом вищого керівництва.
І вони праві, але й наш FPV-дрон туди не долітає і його втрачаємо.
Зараз, коли ми зупиняли ворожі штурми на Удачне та брали участь у відбитті Котлиного (населені пункти біля Покровська — ред.) на одного рашиста витрачали два-три дрони й це чудовий результат.
600, 700 або 1000 доларів на одного російського піхотинця, я вважаю, це не дорого, адже міни коштують дорожче.
Мені здається, якщо з нашого боку буде більш масове застосування FPV-дронів на оптоволокні, то ми значно наближаймось до потрібного результату.
— Звідки отримуєте дрони?
— Держава нас забезпечує дронами тої якості, яку ми просимо, це дуже важливо. Звісно іноді буває брак, але не більше 10 відсотків. Але якщо ти в FPV-темі, тобі постійно потрібно щось «докручувати-допилювати», тому що все йде з Китаю, в основному.
Тому ми все це переробляємо, десь в більше, десь менше. Ворог також змінюється постійно. Всі в підрозділі розуміють основну задачу по знищенню ворога, генеруємо ідеї, а головний інженер «Вінт» з хлопцями все удосконалює. Потім ми це разом тестуємо на позиціях, де працюють наші екіпажі. Проблема, що людей не вистачає.
— Які саме люди потрібні в «Асгард»?
— Необхідні пілоти FPV-дронів, важких бомберів та «крил». Також водії, сапери, «фіксики», тобто ті, які вміють тримати паяльник в руках. Також потрібні будівельники, щоб будувати бойові позиції, адже їх завжди не вистачає та доволі часто треба змінювати. Ворог також полює за нами. «Крила» противника особливо дошкуляють під час заходу та виходу з позицій.
— Розкажіть про роботу пункту управління боєм?
— Це важлива історія, бо на пункт управління стікається абсолютно вся інформація з усіх доступних джерел про місця розташування та переміщення противника. Там все це аналізується і ставляться бойові завдання силам і засобам на виліт та ураження росіян. Пункт управління повинен бути максимально незалежний в роботі, це генератори плюс два джерела Інтернету.
Дуже важлива взаємодія з суміжними підрозділами. У нас в підрозділі добре налаштовано ситуаційну обізнаність у смузі відповідальності. Наприклад, якщо йдуть штурмові дії противника біля наших позицій, то у нас за правилом треба 4-5 разів перепитати, повисіти FPV-дроном, «Мавіком» зробити дорозвідку, підтвердити та зафіксувати цілі. Впевнившись, що це точно окупанти, знищуємо їх.
