Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Хто першим на передовій підтримує піхоту, коли противник наступає? Як працює підрозділ вогневої підтримки? Якими засобами ураження знищується ворог?
АрміяInform поспілкувалася з головним сержантом протитанкового взводу роти вогневої підтримки 236 батальйону 129 окремої бригади територіальної оборони Сухопутних військ ЗСУ Сергієм з позивним «Хімік».
Завдаємо ударів по ворогу переважно осколковими снарядами із закритих позицій
«Наше завдання доволі складне — знищення живої сили та бронетехніки противника на передньому краї оборони.
Ми працюємо переважно на станкових протитанкових гранатометах (СПГ) та переносних протитанкових ракетних комплексах типу «Фагот». По ворожій піхоті стріляємо осколковими боєприпасами, а по бронетехніці кумулятивними.
Але в реаліях сучасної російсько-української війни ми більше працюємо з закритих позицій осколковими снарядами, тому що СПГ трішки застарів для боротьби прямою наводкою. Він великий, важкий і не маневровий. Але ця зброя досить ефективна, калібром 73 мм, дальність застосування до 4,5 км.
Коли противник йде штурмом, використовуємо гранати для придушення проходу ворожих сил.
Атакували рашистів, вони залягли, пересуватися далі вже не можуть, тоді вже підлітають наші БПЛА зі скидами або FPV-дрони й вже їх добивають.
Якщо точно прилітає з СПГ, то відразу смерть або «300»
Радіус ураження з СПГ становить до 30 метрів. Це якщо влучний постріл. Дуже гарно, коли снаряд залітає в якесь дерево, тоді площа ураження збільшується орієнтовано до 50-60 метрів.
Але це також раз на раз не приходиться. Буває влучання десь не дуже вдале, але дивимося по стрімах, що людина падає. Або прилетить, як то кажуть, під ноги, тоді одразу смерть. Загалом, якщо вже прилітає від СПГ, то 90% що противник буде «200» чи «300».
Якщо говорити про «Фагот», його великий мінус, коли ти робиш постріл, видно сам комплекс, і людина, котра ним управляє, вона веде ціль до останнього і може потрапити під ураження противника. В середньому ракета може летіти й уражати противника до 4 км.
Mk 19 має швидкострільність 360-390 пострілів за хвилину
Ще дуже круто підтримують вогнем нашу піхоту на передньому краї розрахунки, які озброєні 40-мм автоматичними гранатометами Mark 19 зі стрічковим живленням. Це дуже ефективна і потужна зброя. Б’є прицільно ВОГами.
Mk 19 має швидкострільність 360-390 пострілів за хвилину. Прицільна дальність становить 1500 метрів, а максимальна дальність польоту снаряда — 2200 метрів.
Оскільки ВОГ легкий, на дальню відстань дуже важливо враховувати метеоумови, особливо як дме вітер. Якщо вітер дме зі спини, попутній, то має летіти трохи далі. Якщо вітер в лице, то це гальмує снаряд.
До речі, особливості метеоумов для СПГ також важливі. Але під час роботи з СПГ ми це все вносимо в «Кропиву»: там є метеодані, програма рахує, визначає кут і відстань до цілі. Все «заточено» під коригування БПЛА «Мавік». Він спостерігає в повітрі, крім того, у нас всі точки пристріляні.
Противник використовує швидкі багі для штурму
Крайня тактика рашистів — це застосування швидкісних мотоциклів та багі. Нині противник набагато менше використовує важку бронетехніку, адже по ній одразу працюють FPV-дрони, ще на підходах до наших позицій.
А от мотоцикли, багі, різні невеликі машини на швидкості залітають, ворожа піхота спішується, і ця тактика доволі ефективна, але не завжди.
Коли ворожа піхота накопичується, ми вже відпрацьовуємо по них усіма засобами ураження. Не вся ця техніка доїжджає, чимало знищується ще на під’їздах.
Окупанти наступають з рюкзаками РЕБ та антидроновими плащами
Є штурмові групи росіян, які йдуть «пусті», а ззаду за ними рухаються групи, які доносять БК. А є такі штурмовики, які відразу наступають з БК. У рашистів на плечах рюкзаки, це засіб РЕБ.
Якщо, наприклад, першу групу було знищено, окупанти забирають у них БК, а якщо хтось зі штурмовиків поранений, ніхто йому допомогу не надає.
Кацапи дуже хитрі, дуже часто використовують антидронові плащі. Але все одно, якщо дивитися на цю картинку з неба, то їх буде видно. Особливо, якщо це, наприклад, по снігу. Цей плащ не прикриє тіло на 100%, десь видно ноги, а десь руки. Тепер, навесні, засіб доволі ефективний, рашисти його використовують.
— Які лайфхаки з облаштування вогневих позицій ви застосовуєте на передовій? Щоб ворог на БПЛА не зміг виявити?
— Добре укопуємось. Перше діло — це забезпечення особового складу захисним укриттям та облаштування самої вогневої позиції. Тобто, є бліндаж, де ми відпочиваємо, і на певній відстані робимо вогневу позицію, там, де стоїть, наприклад, СПГ. Ми обкопуємо його, щоб не уразило уламками від артилерії, потім натягуємо маскувальну сітку, під рельєф місцевості.
Додатково накриваємо «апарат» маскувальною плівкою. Стараємося вибрати таке місце, щоб воно було замасковане — в кущах або десь під якимось деревами. Що важливо? Сильно змінювати укриття і рельєф не можна, тому що все одно це десь буде продивлятися ворогом. Все треба робити акуратно й ефективно.
На передовій зараз, що головне — не робити зайвих рухів, не бігати. Більше часу проводити в укритті, тому що ми можемо не знати, що за нами спостерігають. У противника багато БПЛА, «крил» різного типу.
Переважно СПГ стоїть трохи на відтяжці від лінії бойового зіткнення, десь приблизно до 2 км. Оскільки він довго не зможе простояти на прямій наводці, ворог виявить його роботу. Звісно, коли СПГ проєктувався, в 60-х роках минулого століття, тоді танки мали зовсім іншу броню, і найважливіше — не було БПЛА, тоді була можлива пряма наводка. А тепер СПГ використовується лише із закритих позицій.
— Під час активних бойових дій скільки за один день бойової роботи вдається знищувати противника?
— По-різному буває. Все залежить від дій противника, якщо він сьогодні активно штурмує, тоді й втрати в нього будуть більші. Скільки конкретно знищуємо ворога, це проблематично визначити. Ми цього не знаємо.
Адже перебуваємо на вогневій позиції, нас коригують, і ми далі навалюємо. Наша аеророзвідка після бою може вилетіти на дорозвідку противника і зафіксувати його втрати.
Пригадую, якось був випадок: уразили під час руху російський «Урал» з ворожими піхотинцями. Важко було влучити, але ми це зробили. Потім нарахували 19 «двохсотих» рашистів.
Режим бойової роботи — три доби на позиції, три — на відпочинку.
Якось ми стояли в районі Великої Новосілки, і по нас ворог почав завдавати серйозних ударів. Ми по рації доповідаємо, що йде обстріл, а людина, котра нас коригувала, сказала: «хлопці, ви сьогодні дуже добре попрацювали й це такі наслідки» (сміється).
Тобто ми працюємо, нас коригують, підводять до цілі й ми робимо постріли, а що там далі — видно вже на стрімах.
Тепер, після поранення, займаюся саме коригуванням, допомагаю протитанковим розрахункам, а також коригую наші засоби ураження взводу, опираючись на дані стрімів та розвідки.
