Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
«Угоди з росією не варті й паперу, на якому написані». Цей вислів, який приписують Райхсканцлеру Німецької імперії Отто фон Бісмарку, є найкращим епіграфом до нового циклу матеріалів від АрміяInform, в якому ми розповімо про десятки мирних угод, які підписувала «країна Z» у різні періоди свого існування, а потім цинічно порушувала.
Виборзький трактат
Вже не одну сотню років московити-росіяни намагаються вводити в оману сусідів своєю «дутою величчю», цинічно брехати, аби виторгувати для себе прийнятні міжнародні домовленості, які потім самі ж і порушують, за першої ліпшої нагоди.
Після чергового перевороту в москві, боярський ставленик Васілій Шуйський у протистоянні зі скинутим правителем Димитрієм Івановичем та повстанцями, яких підтримували поляки, вирішив заручитися військовою підтримкою шведів. 1609 року в місті Виборг між Швецією і московським царством в особі Шуйського було підписано пакет із семи документів. За умовами договору і секретного протоколу до нього Швеція надавала царю корпус найманців, яких мав оплачувати московський уряд. А московити за це мали передати шведам фортецю Корела з повітом (тепер — на території міста Приозерськ Ленінградської області рф).
На виконання цього договору в 1609–1610 роках Швеція спорядила експедиційний корпус під командуванням Якоба Делаґарді, який 25–26 березня 1610 року перейшов кордон московського царства і брав участь у боях проти прихильників скинутого боярами царя Димитрія Івановича і польського війська.
30 війн із Zаклятим сусідом − 14: Як польський королевич став царем московії
Все було б добре, але договірне зобов’язання — передати шведам фортецю Корела москалі не виконали. Щобільше, вони також не платили й шведським найманцям.
А 4 липня 1610 року в битві під Клушином на Смоленщині корпус Делаґарді взагалі був покинутий сам на сам проти польського війська гетьмана Станіслава Жолкевського — близько 30 тисяч московських вояків під командуванням Дмітрія Шуйського, брата царя, просто розбіглося по лісах. А сам Дмітрій Шуйський, разом із 18 гарматами і п’ятьма тисячами стрільців, переляканий сидів у власному обозі.
Внаслідок цього шведський експедиційний корпус відмовився битися з поляками і надалі почав діяти самостійно. Восени 1610 року Корела була обложена Якобом Делаґарді, на початку 1611 року гарнізон фортеці капітулював. Але шведи на цьому не зупинилися.
Через невиконання московською владою умов договору Делаґарді в 1610–1613 роках захопив Новгород і низку інших північних міст московського царства. Уряд наступного царя Міхаїла Романова протягом 1614–1617 вів переговори про припинення окупації, проте шведи, відповідно до умов Виборзького трактату, наполягали на територіальних поступках. Переговори відбувалися в обставинах неодноразового поновлення бойових дій і завершилися підписанням Столбовського миру, за яким московське царство поступилось Швеції значними територіями, на 100 років втратило вихід до Балтійського моря і виплатило контрибуцію у 20 тисяч срібних рублів (980 кг срібла).
Таку ціну московія заплатила за невиконання угоди, яку підписала. Виборзький трактат — чудовий приклад того, яким має бути покарання для москви кожного разу, коли вона вирішить обдурити тих, з ким хоче підписати договір.
