Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Зараз старший солдат Владислав Базака з позивним «Хрестик» несе службу в Лубенському районному ТЦК та СП на Полтавщині. Однак у тил військовий потрапив не з власної волі — важке поранення не лишило йому змоги повернутися на передову.
Про рішення піти служити добровольцем, бойовий шлях та унікальний бій, в якому троє українських бійців відбили штурмову групу з 25 окупантів завдяки вигадці з відром, військовий розповів АрміяInform.
У Збройних Силах Владислав із 2020 року — відтоді як прийшов на строкову службу. На початку 2022 року він саме повертався до цивільного життя.
— До армії я працював з 18 років за кордоном. Думав відслужити і поїхати туди знов — заробити на будівництві. Але не вийшло — не дозволили обставини, — розповідає військовий.
Обставинами Владислав називає широкомасштабне вторгнення — для нього воно почалося заледве через півтора місяця після повернення додому, після півторарічної строкової служби у Збройних Силах.
— Мені тоді так хотілося просто побути вдома з батьками, з рідними. Тому відразу 24 лютого я не пішов. Але вже за кілька днів почала гризти совість через те, що там воювали молодші за мене хлопці, яким було по 18‒19 років. Мені тоді був 21 рік, — пояснює він своє рішення зголоситися добровольцем.
Попри півторарічну строкову службу, Владиславу знадобилась додаткова підготовка, адже його призначили на посаду кулеметника. Чудово знаючи автомат Калашнікова, досвіду користування іншою зброєю боєць не мав.
— Півтора року я прослужив з автоматом АКС — добре його знав. А от з кулеметом у мене взагалі не було досвіду. Спочатку дали кулемет Дегтярьова — це стара зброя, ще прадіди з ним бігали, — посміхається Владислав.
Вчили, розповідає військовий, ретельно. Завдяки цьому впродовж місяця він вивчив кулемет не гірше, ніж колись автомат Калашнікова за півтора року.
Згодом уміння швидко вчитися і допитливо засвоювати нове стане бійцю у пригоді під час роботи з новими зразками іноземної зброї, тож вивчення «прадідівського» кулемета не стало даремним.
Бойовий шлях Владислав розпочав у липні 2022 року на Донецькому напрямку. Не приховує, що в першому бою, не маючи жодного досвіду реальних бойових дій, дуже злякався.
— Виїхали о третій ночі й о четвертій годині зайшли на позиції. А зранку почався обстріл. Фосфор по нас кидали, били мінометами, танками. Я тоді дуже сильно злякався, — згадує військовий.
Витримати перші кілька днів боїв, визнає військовий, стало важким випробуванням. Зробити це вдалося завдяки бойовим побратимам, які підтримували і допомагали один одному.
— Коли ти на позиціях, то там трошки інша аура та обстановка — гумор у нас своєрідний. І якось це допомагає заспокоїтися, опанувати себе. Перший час, звичайно, дуже страшно, а потім звикаєш, — пояснює Владислав, із вдячністю згадуючи бійців, пліч-о-пліч з якими випало йому воювати.
Надійна підтримка побратимів допомагала і рятувала в надзвичайно важких, майже безнадійних ситуаціях. Особливим став для Владислава бій, в якому він разом з двома товаришами відбивав штурм 25 ворожих піхотинців.
— Мій друг Денис з позивним «Пуля» передав тоді по рації, що на нашу позицію йде 25 орків. Він їх із дрона помітив і почав скидати на них гранати, а я почав насипати з кулемета, — розповідає військовий.
Контакт з ворогом відбувся тоді на відстані всього 50‒60 метрів, ситуація була критичною. Однак завдяки стійкості частину ворожих піхотинців знищили, а інших змусили відступити. Не останню роль у тому бою зіграла військова винахідливість.
— Один з наших надів на автомат відро і почав стріляти. Воно звучало, немов з нашої позиції великокаліберний кулемет «Утьос» працював. А насправді то все звичайний «калаш» їм наробив шороху, — посміхається «Хрестик».
Помітно, що в розповіді про бій проти 25 ворожих піхотинців Владислав намагається зосередити увагу на ролі побратимів. Він наголошує, що саме вчасне попередження, скиди з дрона та витівка з відром відіграли вирішальну роль у відбитті штурму росіян.
Однак мимоволі проговорюється і про свою роль кулеметника — справжнього, а не вдаваного задля залякування ворога. Робить він це розповідаючи про кулемети, з якими довелося мати справу під час служби — радянський ПКМ, болгарський MG-1М, американський M240.
— Найкраще себе показав американець. В обороні він себе дуже класно проявив. У штурми я з ним ходив теж, але для штурму все ж краще брати М249, бо він укорочений, і тому з ним зручніше, — пояснює військовий.
Про особливості кулеметів «Хрестик» говорить з глибоким знанням справи людини, яка неодноразово застосовувала цю зброю у бойових умовах. Американський M240, підкреслює він, найкращий саме тому, що жодного разу не заклинив, тоді як з іншими кулеметами це траплялось.
Найважчого поранення Владислав зазнав влітку 2023 року в районі Великої Новосілки. Втративши свідомість після вибуху, боєць прийшов до тями уже в евакуаційній автівці, де перш за все поцікавився, хто його везе — свої чи ворог.
— Чотири години був без свідомості. Коли опритомнів, то вже в машині їхали. Єдине що спитав — свої чи орки. Дуже боявся в полон потрапити, — згадує боєць.
Попри те, що минуло вже понад півтора року, важка закрита черепно-мозкова травма дається взнаки навіть зараз, тож повернутися до звичної посади кулеметника «Хрестик» не зміг. Новим місцем служби для нього став Лубенський районний ТЦК та СП на Полтавщині.
— У нас в роті охорони переважна більшість такі ж, як я: брали участь у бойових діях і переведені в ТЦК після поранень, бо вже не можуть служити на передку. Для нас це така ж служба, яку хтось має нести, — пояснює військовий.
На питання про поширення в суспільстві негативного ставлення до працівників ТЦК Владислав скрушно зітхає та обурюється.
— За що нас ненавидять? За те, що ми там трохи не повмирали? Дуже неприємно, коли вважають, що ми тут в тилу відсиджуємося і хочемо інших замість себе відправити, — пояснює він свою реакцію.
За час служби тут він жодного разу не був свідком чи, ба більше, учасником протиправних дій проти громадян. А от з неадекватною реакцією на військовослужбовців ТЦК стикатися довелося.
— На жаль, люди дуже накручені вірусними фейковими відео і не розуміють, що в разі окупації росіяни не питатимуть, чи є в когось якісь права і чи хоче він служити. Вони просто вбиватимуть всіх, хто їм не підкориться, — каже військовий.
Тож, переконаний Владислав, громадянам України слід усвідомити потребу добровільно стати на захист власного народу, власної країни та власної держави.
Фото з особистого архіву Владислава Базаки
До речі, якщо вам цікаві не тільки історії героїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
@armyinformcomua
Бійці 63-ї механізованої бригади взяли у полон громадянина Індії, котрий між тюрмою в рф та контрактом з армією окупанта вибрав друге.
На Вовчанському напрямку прикордонники бригади «Форпост» відбили масований комбінований штурм росіян.
На Сіверському напрямку ворог активно атакує. Намагаються просуватися вночі і «зеленкою». Тактика ворога не змінюється — позиції Сил оборони закидають «масою».
На Лиманському напрямку пілоти батальйону «Signum» провели серію успішних атак, унаслідок яких було уражено важку вогнеметну систему ТОС-1А «Сонцепьок».
Бойовий медик Володимир на псевдо «Док», який 19 місяців безперервно служив на передовій, розповів про справжнє пекло стабілізаційного пункту — місце, де щодня рятували понад пів сотні поранених без світла, під гуркіт авіабомб і постійними обстрілами.
Служба безпеки за сприяння Міністра оборони та Головнокомандувача ЗСУ викрила нове агентурне проникнення фсб до підрозділів Сил оборони України.
від 21000 до 21000 грн
Черкаси
Головний центр підготовки особового складу ДПСУ ім. генерал-майора Ігоря Момота
Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…