Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Аби зараз працювати прямою наводкою потрібно мати не лише залізний танк, але й залізні нерви. Чому далеко не всі танкісти погоджуються так працювати? На що здатні старенькі Т-64 та що обов’язково на кожен виїзд беруть із собою танкісти?
Про все це АрміяInform говорила з екіпажем танку 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, яка тримає оборону на Сході країни.
Зараз кожен виїзд на пряму наводку — це 50 на 50, говорить навідник танку Костянтин з позивним «Мазераті». Далеко не всі погоджуються так виїжджати, адже це дуже небезпечно. Раніше більшість виїздів були такими, продовжує він, але зараз війна сильно змінилася.
«Для мене щастя — кілька разів виїхати на пряму та повний контейнер розрядити по пі…м. І на початку майже завжди так і працювали. Нас могли зупинити лише міни та арта, якщо влучить. Ми впритул підїжджали до ворога. Але тоді не було стільки дронів. А зараз кожен виїзд — це 50 на 50. Але виїжджаємо, що робити? Така робота. Я контрактник, я підписувався на це», — говорить Костянтин.
Дрони — головна загроза для танків зараз. Їх дуже багато і тому дуже складно непоміченими доїхати до позиції для стрільби. А коли помічають, то починається полювання за танком. Випустити можуть кілька десятків FPV, аби підбити машину. Тому не всі танкісти погоджуються так ризикувати, говорить командир взводу та командир танку Микита з позивним «Новачок».
«Люди бояться дронів. Особливо FPV. Це ж треба близько під’їхати. Кілометр-два до цілі. А іноді й ближче. Відпрацювати, а потім ще й повернутися. Раніше було набагато простіше це робити».
Але коли є потреба виїхати відпрацювати на пряму наводку, екіпаж це робить.
«Востаннє ми підїжджали на 400-500 метрів до ворога»
Під час виїзду адреналін просто зашкалює, говорить механік-водій танку Сергій з позивним «Матіс». Він згадує свій перший виїзд на пряму наводку. Каже, було дуже страшно. Але ворог цього не очікував та не встиг зреагувати. Наші танкісти відстрілялися та швидко втекли. Згадує Сергій й один з останніх виїздів. Адже до противника була дуже мала відстань.
«Востаннє ми підїжджали на 400-500 метрів. Посадку розбирали. Ворог зайшов на наші позиції. Тому треба було його звідки „викурити“. Ми відпрацювали, і туди зайшла наша піхота. Тоді відпрацювали нормально», — згадує «Матіс»
Але так щастить не завжди і не всім, говорить Сергій, згадуючи про FPV-дрони. Каже, що в першу чергу вони намагаються знерухомити танк, аби потім добивати. Тому доводиться робити усе, аби цього не допустити.
«Ми намагаємося маневрувати, аби складніше було влучити. РЕБ ставимо на танки. Захист наварюємо. „Кукушки“ робимо (так танкісти називають металеві конструкції над баштою танку — ред.). Інший екіпаж коли працював, то це врятувало. Вони виїжджали працювати на пряму наводку. А їх там вже чекали. По ним 8 FPV відпрацювало. Вони ледь змогли виїхати», — розповідає Сергій.
Такі металеві конструкції дещо заважають екіпажу, говорить командир танку Максим. Решітки наварені низько. Тож залазити в машину доводиться навколішках. Так само й покидати машину стає складніше. Також решітки чіпляються за гілки, коли працюєш з посадки.
«Але це працює. Якби не працювало, то ніхто б цього не робив», — додає Максим.
Техніка не нова, але зі своїми плюсами
Екіпаж працює на танку Т-64. Головний плюс цієї техніки в тому, що вона є, жартує Максим. Та додає, що попри вік, у цього танка дуже точна гармата та досить швидка перезарядка. Машини далеко не нові. І періодично ламаються. Але і своїми зусиллями, і за допомогою ремонтних рот вдається ремонтувати та повертати техніку у стрій.
«Ми виїжджаємо кожного дня. Коли є цілі чи завдання, то працюємо. Як із закритих позицій, так і прямою наводкою, якщо є така потреба. Найчастіше працюємо по піхоті. Вони малими групами постійно намагаються просочуватися. А коли десь скупчуються, то це вже робота для нас», — говорить Максим.
Аби не було збоїв, перед кожним виїздом машина перевіряється. У кожного члена екіпажу свій чек-лист. Навідник у башті, механік-водій перевіряє ходову, а в командира свій набір інструментів.
«Портативна радіостанція, планшет зі спеціальною програмою. Бо без цього ми не можемо працювати — розрахунки проводити, наводитися. Також завжди беру із собою автомат. Бо випадки різні бувають», — говорить командир танку.
Перш ніж виїжджати по чомусь відпрацьовувати, танкісти завжди спочатку ретельно сплановують виїзд.
«Дивимося, як будемо їхати, звідки будемо стріляти. По мапі все дивимося, по рельєфу. Треба знати місцевість. Потім рекогностування. Їдемо спочатку дивимося, а потім працюємо», — розповідає Максим.
Ефективність роботи напряму залежить від злагодженості екіпажу, говорять хлопці. Кожен має робити, що мусить та допомагати побратимам. Інакше якісного результату не буде.
Фото Даніїл Вржещ та 56 окрема мотопіхотна Маріупольська бригада
До речі, якщо вам цікаві не тільки історії героїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
