Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій був за кермом вантажівки в рейсі між Чехією та Німеччиною. Проте жодні доводи роботодавця не змогли змусити його залишитися — 26 лютого 2022 року він перетнув кордон і приєднався до 121 окремої бригади територіальної оборони.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Після служби на блокпостах, навчання та перших бойових завдань на Сході Андрій отримав наказ вирушити на південь. Там, у Кринках на лівобережжі Херсонщини, він провів два місяці, які назавжди закарбувалися у його пам’яті.
Андрій та його побратими виживали в нелюдських умовах: без повноцінного сну, їжі та під постійними обстрілами. Від початку бойових дій він отримав поранення — уламки потрапили в плече, стегно та палець. У критичний момент його врятував військовий медик, який у складних умовах зумів провести необхідну допомогу.
Російські військові, за словами Андрія, часто були п’яними, їхня поведінка була хаотичною, вони йшли просто на мінні поля. Їжу та воду доводилося діставати з величезним ризиком, а єдиний колодязь знаходився за 200 метрів — цю стежку хлопці називали «дорогою життя».
Про вихід із Кринок Андрій дізнався випадково. Його командир дав команду на відступ у потрібний момент, що врятувало життя всьому підрозділу. Їм вдалося безпечно подолати небезпечну ділянку та переправитися через річку. «Коли я зійшов на правий берег, не було відчуття радості — просто не вірилося, що це сталося», — згадує військовий.
Першим, що він зробив після повернення, був дзвінок батькам. Його мама напередодні бачила сон про вихід сина з Кринок — і цей сон справдився.
Після пережитого на фронті Андрій не розповідає рідним усіх деталей. Він вважає, що вони мають знати лише те, що необхідно. Війна змінила його ставлення до багатьох речей. Зокрема, його обурює поведінка ухилянтів: «Я теж не народжений для війни. До 2022 року працював водієм, насолоджувався життям. Але коли ворог приходить до твого дому, ти або борониш його, або здаєшся».
Андрій пройшов навчання у Великій Британії та отримав нові знання, які тепер передає побратимам. Його відданість, мужність і рішучість були відзначені орденом «За мужність» III ступеня.
Як повідомляла АрміяInform, українські оператори БПЛА стають невидимими мисливцями, які щодня зривають плани ворога. Пілот 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» із позивним «Лис» керує «Мавіком» і займається аеророзвідкою та коригуванням артилерійських ударів.
