Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Роман Мосежний — воїн зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика, який пережив чимало важких боїв пліч-о-пліч із морськими піхотинцями: Кринки на Херсонщині, де утримували плацдарм в умовах обваленої логістики та десятків КАБів на день, Опитне на Донеччині, де успішно відбивали ворожі штурми.
Історію бійця оприлюднило Повітряне командування «Південь».
Військову кар’єру розпочав ще у 2019 році. Сказав, що йому пощастило, оскільки до повномасштабного вторгнення встиг підготуватись.
За його словами, найдовші в житті чотири кілометри, коли він під обстрілами ніс побратима під щільним ворожим вогнем, а найбільша радість — коли той вижив. І розуміння, що таке справжнє братерство, коли після прильоту міни почув голос побратима: «Тримайся, брат!», який за бронежилет тягнув його в безпечне місце.
Після реабілітації Роман продовжує службу в рідній зенітній бригаді.
«Ми просто мусимо боротись. Кожен з українців на своєму місці. Інакше шматок за шматком у нас заберуть усе. Я тричі подавав рапорт на відрядження до зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Хтось казав: „У тебе ж маленький син“. Та саме це і є моєю головною мотивацією. Звісно, ніхто в бій нас не кидав», — розповів боєць.
Спочатку Роман проходив тривале навчання, після якого його направили на доукомплектування бригади морської піхоти. Влітку 2023 року він воював на Авдіївському напрямку, де в цей час точились запеклі бої.
«Було важко, але ми тримали позиції. Коли побратим Сергій дістав поранення в ногу, ми разом із солдатом відтягли його до місця надання медичної допомоги. Це були дійсно довгі кілометри, тривав ворожий обстріл, та ми про небезпеку навіть не думали», — пригадав чоловік.
Тепер врятований побратим носить позивний «Фартовий». Що таке справжнє братерство Роману довелось зрозуміти й на власному прикладі.
У листопаді 2023 року на Херсонщині чоловік почув характерний свист 120-ї міни. Встиг пригнутися, побачив спалах і відчув пронизливий біль від уламка снаряда.
«Не встиг подумати щось песимістичне, як побратим Іван на позивний „Мажор“ уже відтягнув трохи далі від обстрілів у підвал будинку і надав першу медичну допомогу. Бої в Кринках були більш ніж активні, тож кілька днів я провів у тому підвалі.
Періодично стрілецькі бої між українськими воїнами та окупантами навіть точились в одній будівлі зі мною, на цокольному поверсі. Та рашистів відігнали, а мене евакуювали», — зазначив Роман.
Попри поранення, він продовжує службу та передає свій бойовий досвід молодшим військовослужбовцям.
«Минуло три роки… Війна змінилась та еволюціонувала. Незмінним залишилось одне — розуміння, що в нас немає іншого виходу, аніж боротись за своє», — запевнив боєць.
За особисту відвагу Роман Мосежний нагороджений Хрестом Доблесті та нагрудним знаком «Золотий хрест».
Як повідомляла АрміяInform, на сторінці Державної прикордонної служби України з’явилася розповідь про перший штурм молодого прикордонника з позивним «Мудрий». Хлопець, який ще торік був курсантом, тепер командує взводом прикордонників бригади «Сталевий кордон».
