У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
На українських аеродромах немає місця для помилок. Кожен гвинтик, кожна перевірка, кожен рух має значення, бо ціною будь-якої похибки може стати життя льотчика. Для Валерія, авіаційного техніка бригади тактичної авіації, ця істина не просто професійне правило — це особистий виклик. Адже серед пілотів, яким він готує літаки до польоту, є його син.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Генерального штабу ЗС України.
Валерій щодня перевіряє технічну справність бойового винищувача МіГ-29. Саме ці машини, керовані українськими асами, полюють у небі на ударні дрони та крилаті ракети, прикривають бойові дії побратимів і завдають нищівних ударів по окупантах.
— Авіаційні техніки поводяться з літаками, наче з живими істотами, — розповідає Валерій. — Ми знаємо їхні «характери», слідкуємо за найменшими змінами в роботі систем, готуємо їх до тяжкої служби в небі.
Перевірка літальних систем, діагностика, дозаправка — техніки працюють незалежно від часу доби чи погоди. Лише після всіх ретельних перевірок вони можуть передати винищувач пілоту, доповісти про готовність, потиснути руку та чекати на його повернення.
Для Валерія ця робота набула ще більшого сенсу, коли в кабіні одного з літаків опинився його син. Він — досвідчений льотчик-винищувач, на рахунку якого понад 200 бойових вильотів. Його місія — нищити ворожі позиції на землі та в повітрі, використовувати найновітніше озброєння, що допомагає Україні виборювати свободу.
— Готувати до вильоту літак сина — це хвилювання, яке неможливо передати словами, — ділиться Валерій. — Ти робиш свою роботу ще ретельніше, бо знаєш: від тебе залежить не лише успіх завдання, а й життя найдорожчої людини.
Після кожного бойового вильоту пілот повертається на аеродром, а технік знову береться за обслуговування його літака. Це ритуал, який ніколи не втрачає своєї важливості. Для батька це більше, ніж обов’язок — це його внесок у майбутню перемогу.
— Я пишаюся своїм сином. Він воює в небі, я підтримую його на землі. Разом ми наближаємо день, коли українське небо буде остаточно вільним.
Ця історія — ще один доказ того, що війна в Україні — це не просто боротьба зброї, а й боротьба, у якій різні покоління разом кують перемогу.
Як повідомляла АрміяInform, на сторінці Державної прикордонної служби України з’явилася розповідь про перший штурм молодого прикордонника з позивним «Мудрий». Хлопець, який ще минулого року був курсантом, тепер командує взводом прикордонників бригади «Сталевий кордон».
