До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Поки в українському суспільстві триває дискусія про мобілізацію 18-річних, АрміяInform вирішила нагадати про те, коли та за яких умов така мобілізація була проведена вперше.
А сталося це в революційній Франції. 23 серпня 1793 року Національний конвент (конституційне й законодавче зібрання періоду Французьких революційних воєн) ухвалив «Указ про масовий збір» (фр. Levée en masse), написаний Бертраном Барером разом з Лазарем Карно.
Що змусило ухвалити «Levée en masse»
Революція, що сталась у Франції у 1789 році, спричинила тертя між новою республіканською владою та її європейськими сусідами, які вирішили вторгнутися у Францію, щоб відновити монархію. Війна з Пруссією та Австрією почалася у квітні 1792 року. А вже до березня 1793-го Франція перебувала у стані війни з Австрією, Пруссією, Іспанією, Великою Британією, П’ємонтом і Об’єднаними провінціями Нідерландів.
Французька армія того часу була сумішшю добровольців і того, що залишилося від старої королівської армії. Завдяки введенню 24 лютого 1793 року військового збору, чисельність найманої армії вдалося довести до приблизно 645 000 військовослужбовців, але цієї кількості людей було недостатньо і військова ситуація продовжувала погіршуватися, особливо коли 23 липня 1793 року впав Майнц.
Від конвенту почали вимагати збільшити податки, але зібрання розв’язало проблему в інший спосіб, оголосивши першу загальну мобілізацію.
Урочиста декларація
Член Конвенту Бертран Барер попросив конвент «оголосити урочисту декларацію про те, що французький народ збирається повстати на захист своєї незалежності». У ній були, зокрема, такі пункти:
1. Відтепер і допоки вороги не будуть вигнані з території республіки, французький народ постійно перебуває на військовій службі. Юнаки йдуть у бій; одружені чоловіки — кують зброю і забезпечують транспортом; жінки роблять намети й одяг та будуть служити в лікарнях; діти перетворюють старе лахміття на ворс; літні люди повинні збиратися в громадських місцях, щоб стимулювати мужність воїнів і проповідувати єдність Республіки та ненависть до королів.
2. Національні споруди перетворюються на казарми; громадські місця — у збройові майстерні; ґрунт підвалів промиватимуть лугом для вилучення з нього селітри.
3. Зброя різного калібру повинна бути передана виключно тим, хто виступає проти ворога…
4. Сідлові коні використовуватимуться для комплектування кавалерійського корпусу; тяглові коні, крім тих, що використовуються в сільському господарстві, повинні перевозити артилерію та провіант.
5. Комітету громадської безпеки доручено вжити всіх необхідних заходів для негайного налагодження спеціального виробництва зброї всіх видів… Він уповноважений створювати всі заклади, мануфактури, майстерні та фабрики, які вважає за необхідне для виконання таких робіт, а також вимагати для цієї мети на всій території Республіки робітників, які можуть сприяти їхньому успіху… Центральна установа зазначеного спеціального виробництва має бути заснована в Парижі…
8. Масовий збір є загальним. Неодружені громадяни або бездітні вдівці від вісімнадцяти до двадцяти п’яти років повинні бути першими; вони мають зустрітися без затримки в головному місті своїх округів, де щодня виконувати фізичні вправи, чекаючи години від’їзду.
9. Представники народу регулюють збори та марші так, щоб озброєні громадяни прибували до місць збору лише в тому числі, для якого в достатній кількості є припаси, боєприпаси та все, що становить матеріальну частину армії.
10. Місця збору визначаються обставинами та призначаються представниками народу, відрядженими для виконання цього указу, за порадою генералів у співпраці з Комітетом громадської безпеки та тимчасовою виконавчою радою.
11. Батальйони, організовані в кожному окрузі, повинні бути об’єднані під прапором із написом: «Французький народ повстав проти тиранів».
Неочікуваний результат
Результатом масового збору стало створення у Франції національної армії, яку становили громадяни, а не найманці, що було стандартною практикою того часу. Її максимальна чисельність була досягнута у вересні 1794 року — 1 108 300 осіб.
Більшість військовослужбовців становили селяни-фермери. Багатіям і міським робітникам давали спеціальні привілеї та звільнення. Окрім того, багатії могли купувати собі заміну (бідніших чоловіків на своє місце) у сімей, яким потрібні були гроші. Чоловіки, які виконували канцелярську роботу, а також інші чоловіки, які вміли читати та писати, були звільнені від служби та працювали в урядових установах.
Попри урочисту риторику, масовий збір не був популярним; дезертирство та ухилення були дуже високими (кількість дезертирів згодом оцінювали в 175 000 осіб).
Однак цих зусиль було достатньо, щоб переломити перебіг війни та захистити французькі кордони від усіх ворогів. Блискуча перемога Франції здивувала і шокувала монархічну Європу.
Потреби в подальшому призові не було аж до 1797 року, коли була запроваджена постійна система щорічного призову. Загальна мобілізація застосовувалася у Франції також під час наполеонівських війн.
Згодом французьким терміном «Levée en masse» почали називати політику масового національного призову, часто перед обличчям вторгнення. Але подальша практика мобілізацій у світі призводила до постійного збільшення армій з кожною наступною війною. Кульмінацією стали масові призови до військ різних країн під час Першої та Другої світових воєн, які забрали мільйони життів мобілізованих.
