Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Війна стала частиною життя для багатьох, але для одного чоловіка вона стала багаторічним випробуванням, що тягнеться через різні конфлікти та континенти. Його позивний — «Душман». Це не просто ім’я на фронті, а результат багатьох років боротьби, що розпочалась ще в Ічкерії, потім продовжилась у Афганістані, а зараз він боронить Україну від загарбників.
Історію бійця оприлюднили на сторінці ДПСУ.
З 2019 року він служить в лавах Державної прикордонної служби України, ставши контрактником, та обрав для себе важку, але критично важливу роль вибухотехніка. Для нього війна — це реальність, з якою він живе не вперше. Від Ічкерії до теперішнього фронту в Україні — його шлях не був легким, але він продовжує стояти на захисті рідної землі, бо це його місія.
Відео, розміщене на сторінці ДПСУ, розкриває його думки і переживання. «Душман» розповідає, що руйнування, які він бачив в Ічкерії, тепер повторюються в Україні. За його словами, ворог не змінився: «Їх треба руйнувати». Саме це стало його рушійною силою, коли він дізнався про загибель своєї родини під час війни. «Мені вже однаково, я нічого не боюся», — каже він. Це стало моментом, коли він не мав чого втрачати і вирішив зробити те, що інші б не змогли.
Як вибухотехнік, він має справу з осколочними фугасами, кумулятивами та іншими вибуховими предметами, створюючи засоби для знищення ворога. Він не просто виконує завдання, а й сам виготовляє спеціальні засоби з максимальним ефектом. «Ми вже показували, що самі робимо, самі розколочуємо», — розповідає він.
Як він зазначає, Державна прикордонна служба України — це «щит країни», і кожен солдат тут — важлива ланка у її захисті. «Ви нам потрібні», — говорить він новобранцям, яким передає свої знання і досвід.
Для «Душмана» головна мета — не тільки знешкоджувати ворога, а й повернутися до рідного Маріуполя, щоб бути поруч із тими, кого любить. Війна змінила його, але вона також закарбувала в ньому непохитну рішучість і віру в перемогу.
Як повідомляла АрміяInform, старший водій взводу мінометної батареї 32-ї ОМБр Віктор, 46-річний батько трьох дітей із Черкащини, — одна з тих скромних героїв, чиї подвиги не завжди на виду. Його робота — доставляти боєприпаси під пекельним дощем з неба, де сиплються міни, снаряди і КАБи.
