Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Війна стала частиною життя для багатьох, але для одного чоловіка вона стала багаторічним випробуванням, що тягнеться через різні конфлікти та континенти. Його позивний — «Душман». Це не просто ім’я на фронті, а результат багатьох років боротьби, що розпочалась ще в Ічкерії, потім продовжилась у Афганістані, а зараз він боронить Україну від загарбників.
Історію бійця оприлюднили на сторінці ДПСУ.
З 2019 року він служить в лавах Державної прикордонної служби України, ставши контрактником, та обрав для себе важку, але критично важливу роль вибухотехніка. Для нього війна — це реальність, з якою він живе не вперше. Від Ічкерії до теперішнього фронту в Україні — його шлях не був легким, але він продовжує стояти на захисті рідної землі, бо це його місія.
Відео, розміщене на сторінці ДПСУ, розкриває його думки і переживання. «Душман» розповідає, що руйнування, які він бачив в Ічкерії, тепер повторюються в Україні. За його словами, ворог не змінився: «Їх треба руйнувати». Саме це стало його рушійною силою, коли він дізнався про загибель своєї родини під час війни. «Мені вже однаково, я нічого не боюся», — каже він. Це стало моментом, коли він не мав чого втрачати і вирішив зробити те, що інші б не змогли.
Як вибухотехнік, він має справу з осколочними фугасами, кумулятивами та іншими вибуховими предметами, створюючи засоби для знищення ворога. Він не просто виконує завдання, а й сам виготовляє спеціальні засоби з максимальним ефектом. «Ми вже показували, що самі робимо, самі розколочуємо», — розповідає він.
Як він зазначає, Державна прикордонна служба України — це «щит країни», і кожен солдат тут — важлива ланка у її захисті. «Ви нам потрібні», — говорить він новобранцям, яким передає свої знання і досвід.
Для «Душмана» головна мета — не тільки знешкоджувати ворога, а й повернутися до рідного Маріуполя, щоб бути поруч із тими, кого любить. Війна змінила його, але вона також закарбувала в ньому непохитну рішучість і віру в перемогу.
Як повідомляла АрміяInform, старший водій взводу мінометної батареї 32-ї ОМБр Віктор, 46-річний батько трьох дітей із Черкащини, — одна з тих скромних героїв, чиї подвиги не завжди на виду. Його робота — доставляти боєприпаси під пекельним дощем з неба, де сиплються міни, снаряди і КАБи.
