У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Старший водій взводу мінометної батареї 32-ї ОМБр Віктор, 46-річний батько трьох дітей із Черкащини, — одна з тих скромних героїв, чиї подвиги не завжди на виду. Його робота — доставляти боєприпаси під пекельним дощем з неба, де сиплються міни, снаряди і КАБи. Він не вважає це подвигом, бо вважає, що справжні герої — це піхотинці та мінометники, чиїй точності й мужності залежить життя хлопців в окопах.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Це важко, але стимулює радість від того, що нам є чим стріляти, тобто нищити окупантів», — каже Віктор, спокійно говорячи про постійний ризик і небезпеку, які супроводжують його місії. Однак найбільший його страх — це не доставити боєприпаси на позиції або не вивезти побратимів з поля бою.
Призваний на службу ще в 2014 році, Віктор отримав позивний «Живий» і з того часу став невід’ємною частиною 32-ї бригади. За свою мужність і відвагу він був нагороджений Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотим хрестом». Попри це, він залишався скромним і відзначав, що справжні герої — це ті, хто на передовій, а його роль — лише допомогти.
Щоб зберегти життя в умовах постійної небезпеки, Віктор ділиться своїми порадами для військових водіїв: перед виїздом машину потрібно ретельно підготувати та заправити, важливо мати заряджений РЕБ для захисту від дронів. Шолом і бронежилет — обов’язково. Його секрети — маневрувати, бути швидким і завжди змінювати маршрути, а також діяти за інтуїцією у нічний час, коли знижується ефективність аеророзвідки.
Головним оберегом для Віктора є молитви матері та дружини, а мотивацією — прагнення повернутися до своїх дітей. У його словах звучить спокій, але й сила, яку він черпає з кожної пройденої дороги та кожного доставленого вантажу.
Віктор — це ще один з тих багатьох, хто насправді тримає фронт, ризикуючи життям заради майбутнього своєї країни.
Як повідомляла АрміяInform, в цей момент на передову вийшов «Джек» — командир 6-ї роти. Його рішучість, холодний розрахунок і блискавичні рішення стали тим, що відділило життя від смерті для більш ніж сотні українських воїнів.
