Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Владиславу ще не виповнилося 18 років. Він був студентом, жив у Соледарі, мріяв про майбутнє. Але війна змусила його і родину залишити рідне місто. А коли Соледар опинився під окупацією, юнак вирішив: він більше не буде лише спостерігачем.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
У 18 років Владислав підписав контракт із ЗСУ на три роки. Він знав, що хоче стати артилеристом, і обрав службу у 23 окремій механізованій бригаді, яка отримала натовську техніку. Спершу був номером обслуги самохідної гаубиці, потім — механіком-водієм. Тепер він старший навідник у самохідно-артилерійському дивізіоні, який працює на M109L.
Попри складні умови та постійні бої, Владислав, якого побратими кличуть «Донбас», знає: найважливіше — це люди поруч. У бригаді панує справжнє братерство, що єднає їх у боротьбі за кожен клаптик рідної землі.
«Разом ми сильніші. Кожен має захищати свою землю та родину. Воїнами не народжуються — воїнами стають», — каже боєць.
Соледар, Донбас, Україна — його біль, його боротьба. І він воює за тих, хто залишився під окупацією, і за тих, хто вже не має дому.
Як повідомляла АрміяInform, у війні на виживання роль психолога важко переоцінити. Поранення зазнають не тільки тіла, а й душі воїнів. Лейтенант Сергій Ростіков очолює групу контролю бойового стресу у 21 окремій механізованій бригаді.
