Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Олег, киянин із багаторічним військовим досвідом, уже втретє долучається до боротьби за незалежність України. Вперше він пройшов строкову службу ще в 1996–1998 роках. У 2015–2016 роках був мобілізований під час антитерористичної операції, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до рідної 58 мотопіхотної бригади.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
За три дні до 24 лютого 2022 року Олег отримав повістку. Він був у резерві як зв’язківець, тому його викликали одним із перших. Попри плани відправити його на тримісячне навчання, ситуація змінилася миттєво — російська армія перетнула кордон, і чоловік вирушив до своєї бригади.
«Ця бригада для мене рідна. У 2015–2016 роках ми тільки формувалися, а зараз ті, хто воював зі мною пліч-о-пліч, стали командирами. Наприклад, наш підрозділ очолює колишній солдат, з яким ми разом розтягували дроти „польовки“ під ворожими обстрілами. Сьогодні він — майор, і кожен у колективі його поважає», — каже Олег.
Нині Олег відповідає за забезпечення зв’язку в бригаді. Це не лише генератори чи антени, а й сучасні цифрові технології. За роки служби він став свідком значного прогресу в цій сфері.
«Коли я починав, ще використовували телеграфні стовпи й перфокарти. А зараз у нас „Старлінки“, супутниковий інтернет, цифрові системи. Але як би не розвивалися технології, провідний зв’язок усе ще залишається незамінним — його не заглушиш, як супутниковий сигнал», — пояснює він.
Попри свій величезний досвід, Олег не пов’язує своє подальше післявоєнне життя з військовою професією.
«Як кажуть — дорогу молодим, — усміхається чоловік. — У них і хисту до нових технологій більше, і навчаються нового вони скоріше та ефективніше. А я хочу на „гражданку“ — до дружини та дітей. Можливо, знову займатимуся підприємництвом, як до війни. Закінчилася б вона якнайшвидше…»
Як повідомляла АрміяInform, донорська кров — це справжня валюта життя на передовій. Її запас означає шанс на порятунок для поранених захисників України. В умовах постійних бойових дій роль крові та її компонентів стає критично важливою, а люди, які забезпечують їх наявність, є справжніми героями. Серед них — військовий трансфузіолог Ростислав Зауральський, позивний «Вампір». Він не просто лікар, а людина, яка створила систему, що змінила правила гри у військовій медицині.
