Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
На території Курської області тривають бойові дії.
Як змінилась кількість ворожих авіаударів на цьому напрямку? Та чому піхотних штурмів противника поменшало? Про це розповів військовий експерт Петро Черник.
Запас бомб у росіян обчисляється не тисячами, а десятками тисяч одиниць
«Зросла кількість авіаційних бомбових ударів російської федерації по Курщині. Якщо на початку січня вони застосовували важкі бомби калібрів ФАБ-100, ФАБ-250, бо вони наймасовіші, десь у межах від 3 до 24 на добу, то зараз цей показник зріс. росіяни підняли його майже до сорока ударів. Чому так відбувається?
Як завжди розбираємо у двох площинах. Перша і найголовніша — геополітична. Є вже безліч інформації про те, що, мовляв, у циклі сухої погоди цього року буде знайдена формула фіналізації цієї війни. Для росіян, як і в частині престижу, так і суто у воєнній компоненті, украй важливо вибити наші війська із Курщини до початку переговорного процесу.
Це дуже важливо. Бо якщо Сили оборони України там ще будуть на момент фіналізації, це означає, що ми матимемо право Курщину міняти… Скажімо, я є великим прихильником того, що називається Запорізька атомна електростанція… Тому це є розвідувальною ознакою того, що направду процес фіналізації набув нових якісних ознак і рухається до моменту свого завершення.
Маємо пам’ятати, що застосування важких авіаційних бомб — це все ж таки наражання своєї авіації, у першу чергу, на роботу переносних зенітно-ракетних комплексів. Наприклад, ми за запасами FIM-92 Stinger, які є у світі, зараз друга держава. Щобільше, саме цей переносний зенітно-ракетний комплекс американці відновили й поставили на конвеєр, бо на початку нульових ця система була знята з озброєння.
Чи мають росіяни запас міцності, у першу чергу, по тактичній авіації? Їхній наймасовіший штурмовик — Су-25 «Грак». росіяни його доволі часто застосовують. Дещо мають: до початку широкомасштабного вторгнення було до 200 машин у строю, і десь до 200 машин вони ще мають на консервації та почали це розконсервовувати. А запас бомб, направду, обчисляється не тисячами, а десятками тисяч одиниць. Це доволі великий потенціал.
Плюс — дуже важлива деталь полягає у тому, що росіяни зуміли покращити якість своїх бомб у частині універсального модуля планування та корекції. На деякі бомби зуміли інтегрувати цей модуль уже навіть із невеличким двигуном і декларують, що з моменту скидання до точки завдання ударів вони підняли цю відстань десь до 80, навіть до 100 кілометрів.
Загальний підсумок такий: збільшення ракетно-бомбових ударів саме на Курщині є стратегічною ознакою того, що для росіян принципово вибити наш контингент, а не щоб він вийшов.
Північнокорейський контингент себе не виправдав
Ще один дуже цікавий зріз на Курщині — зменшення великих піхотних валів. Якщо їх було десь до 50 на добу, то зараз вони знизилися до 13-14. Що це означає?
Перший момент — це так зване випереджальне винищення. росіяни можуть ставити до строю на місяць не більше, ніж 40-45 тисяч особового складу, бо інакше їм треба оголошувати велику мобілізацію. За підсумками грудня загальні втрати їхнього особового складу — більше ніж 48 000. Оце випереджальні дії на марші.
За рахунок чого нам удалося саме на Курщині показати такі величезні показники? У першу чергу, завдяки роботі наших реактивних систем залпового вогню і просто унікальних касетних боєприпасів.
І ще один феноменальний момент роботи, особливо за минулий рік — це наші FPV-дрони. Є випадки прицілювання вже не просто у людину, а в окремі частини тіла, скажімо, в коліно чи у голову. Взагалі, що стосується FPV-дронів, ми показуємо безпрецедентні результати.
Тож недостатність піхоти — північнокорейський контингент себе абсолютно не виправдав — і дуже якісне застосування касетних боєприпасів пояснює на цю хвилину пониження кількості піхотних штурмів, як таких.
Але це не означає, що росіяни до них не повернуться. Не забуваємо, що в них до трьох мільйонів мобілізаційного ресурсу, а автоматів Калашникова усіх видів і різновидів вони свого часу виготовили понад 100 мільйонів. Звичайно, 100 мільйонів на складах немає, але і те, що є, доволі великі запаси”.
