Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Молодший сержант Богдан з позивним «Христина» (за прізвищем) родом зі Львівщини, а воює в лавах 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Розповідь про бійця була оприлюднена 28 січня на сторінці бригади.
Хлопець працював далекобійником, відвідав ледь не всі країни Європи. Але настала і його черга встати на захист країни: торік він потрапив до своєї бригади.
У складі піхотного підрозділу брав участь у найзапекліших боях на Донбасі, за проявлену особисту мужність нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Двічі був поранений, але після лікування незмінно повертався до своїх хлопців.
«Я добре пам’ятаю свій перший вихід. Я тільки прийшов у підрозділ, і одразу ж командир відправив у складі групи на евакуацію. Все пройшло добре, хлопців врятували. А командир каже: “Молодець, все зробив гарно, тож сьогодні ввечері підеш на інше бойове завдання”», — згадує Богдан.
На запитання, який бій найбільше закарбувався в пам’яті, хлопець відповідає, що таких було багато.
«Згадуються бої за селище Урожайне на Донеччині. Там було важко, доводилося битися в будівлях, на вулицях.
Якось ворог штурмував і підійшов так близько, що ми опинилися в одному будинку. Прийшлося стріляти і перекидатися гранатами прямо в коридорах.
Я згадав тоді «учєбку», де розповідали про стрільбу на чотириста, шістсот метрів. Думаю, так, в реальному бою все трохи інакше», — розповідає Богдан.
Був ще один, трохи кумедний випадок.
«Сержант відправив нас з хлопцями вночі на завдання: ми мали підібрати місце для нової позиції. До того ж я мав зайти на наші старі позиції й забрати там деяке обладнання. Його полишили під час відступу.
Я заліз у той підвал, зібрав все, що потрібно, знайшов якийсь баняк, поклав в нього тепловізор, рації, продукти, ще щось і йду назад. Аж тут мене помічає ворожий дрон. Я починаю тікати, він за мною.
Біжу і думаю собі: мабуть, з боку це має досить кумедний вигляд: людина несе консерви, а дрон намагається їх відібрати», – згадує Богдан.
Він цінує фронтовий гумор.
«Без нього тут не можна, потрібна розрядка. Я завжди намагаюся підтримати своїх хлопців, допомогти тим, кому потрібна розрада, мотивація.
Звичайно, всі вже дуже втомлені, виснажені. Але вибору в нас поки що немає: війна ще не скінчилася, і ми тут потрібні», — каже Богдан.
Як повідомляла АрміяInform, боєць Вадим з позивним «Дуба» очолює підрозділ важких дронів-бомберів 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
