Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Старший сержант Олексій з позивним «Гриня» — інструктор Центру підготовки сержантського складу 199 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. У війську він уже понад вісім років — ще з тих часів, коли ДШВ називалися ВДВ — Високомобільні десантні війська.
Про свій життєвий вибір та бойовий шлях, а також про значення сержантів у Збройних Силах Олексій розповів АрміяInform.
Подвійна еліта
— Я все життя бажав піти до ВДВ, бо це справжня еліта. Правда, через пів року ВДВ перейменували на ДШВ, але ми все одно лишились десантниками, — посміхається «Гриня».
З часом служба у Збройних Силах стала для військового не лише епізодом у біографії, але й покликанням та остаточним життєвим вибором, а Десантно-штурмові війська — місцем, де Олексій знайшов найщиріших та найвірніших друзів.
— Думав підписати контракт на три роки, а після його закінчення піти «на гражданку». Але потім воно затягнуло — ще тоді, коли була спокійніша фаза війни за часів АТО / ООС, тому служу до сьогоднішнього дня, — згадує він.
Службу Олексій починав солдатом, поступово набуваючи знань та досвіду, необхідних для здобуття сержантського звання.
— У солдатах я проходив три роки, бо тоді всі казали: чистий погон — це чиста совість. Але потім і сам зрозумів, і командири побачили, що я вже маю досвід для того, щоб рухатись далі, — розповідає старший сержант.
Як вправного й умілого стрільця Олексія відправили на навчання до школи снайперів, де він закінчив базові курси й отримав відповідний сертифікат.
— Потім півтора року я пробігав у снайперах — у лінійній роті, але снайпером. Подвійна еліта — десантник і снайпер, — жартує військовий.
На сержанті тримається все
Саме снайпером «Гриня» зустрів широкомасштабне вторгнення, беручи участь у високоінтенсивних боях з ворогом.
— За перший місяць повномасштабної війни у мене було вісім «мінусів» (підтверджених ліквідованих російських окупантів — ред.). Тоді це було дуже багато, але зараз це вже, звичайно, дрібниці, — скромно повідомляє військовий.
Невдовзі відповідальність, лідерські якості та багаторічний досвід служби дозволили Олексію стати командиром відділення, а згодом і командиром взводу. Військовому надали звання сержанта.
— Командирами призначали тих, хто міг організувати людей та виконати бойове завдання. Я вважаю, що сержант, починаючи з молодшого сержанта та з командира відділення, — надзвичайно важливе звання у Збройних Силах. На ньому тримається все, — впевнений військовий.
Він переконаний, що сержанти становлять основний кістяк української армії та виконують роль сполучної ланки від солдата аж до найвищих щаблів командування.
— Сержант може обіймати посади від командира відділення до командира взводу — і це все сержант. Це основний кістяк наших Збройних Сил. Без сержанта немає армії, без сержанта немає нормальних військ. Сержант професійний військовий, це універсальний воїн, — характеризує Олексій значення сержантів у Збройних Силах.
«До нас потрапляють найкращі»
У 199 навчальному центрі ДШВ Олексій служить інструктором Центру підготовки сержантського складу, тож добре знається на вимогах до «універсального воїна» Збройних Сил України — від ТТХ будь-якого наявного у війську озброєння до прийняття бойових рішень та віддання наказів.
— Сержант повинен мати лідерські, командирські якості. Щоб він не боявся прийняти рішення і не боявся відповідальності, а також добре розумівся на будь-якому озброєнні від автомата і вище — аж до ПЗРК або якоїсь техніки. Сержант повинен знати все озброєння свого відділення і мати змогу замінити будь-кого з бійців, — пояснює військовий.
Однак найважливішою якістю сержанта Олексій називає людяність та увагу до кожного з бійців. Бо якщо сержант уміє працювати з людьми різного походження та віку, з різним життєвим досвідом й освітою — все інше він зможе поступово опанувати і стати справжнім лідером у тому колективі, який очолюватиме за посадою.
— Коли я командував взводом, солдати могли звернутись до мене з будь-якими питаннями. Або я сам до них підходив і спілкувався, якщо вони не йшли на контакт. Бо сержант — це людина, яка повинна зробити для своїх бійців усе, що тільки можливо, — переконаний інструктор.
У навчальному центрі Олексій з колегами готує саме таких сержантів, спроможних стати не лише командирами, але й довіреними особами бійців в очолених ними колективах. Таких людей небагато, але сюди, переконаний інструктор, потрапляють найкращі.
— До нас приїжджають військові з досвідом бойових дій, з досвідом командування. Вони вже мають звання сержантів і прагнуть розвиватися, вдосконалюватися. Тому жодних проблем з мотивацією — вони самі прагнуть піднятися на наступний щабель, стати ще кращими, ніж були, — пояснює старший сержант.
У чому «фішка» 199 навчального центру ДШВ ЗСУ: АрміяInform дізналась, як і чого навчають мобілізованих
Випускники Центру підготовки сержантського складу 199 навчального центру ДШВ дійсно стають справжньою бойовою елітою своїх підрозділів. Найціннішим же здобутком у навчанні та спілкуванні з побратимами і колегами-сержантами військовий називає взаємодопомогу та міцну дружбу.
— Що мені дуже подобається в армії — це братерство. Це настільки міцна дружба, якої «на гражданці» я б ніколи не зустрів. Саме ця дружба в армії тримає і не хоче відпускати. Мов би і міг вже «списатися», але здружився тут із хлопцями — і не хочеться нікуди йти, хочеться бути з ними і їм допомагати, — завершує нашу розмову Олексій.
