АрміяInform запитала у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, як там фіксують всі ці випадки та порушення прав людини, і, власне, знищення української…
30-річний Роман, сержант гірсько-штурмового взводу, служить у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
Його історію розповіли в Генеральному штабі ЗСУ.
У перші дні повномасштабного російського вторгнення він добровільно пішов у ТЦК, однак, через відсутність строкової служби, його не взяли до ЗСУ.
У квітні 2023-го Роман повторно зголосився добровольцем, так і став бійцем 128 ОГШБр.
«Я потрапив на передову якраз перед контрнаступом влітку 23-го, брав участь у штурмах, був командиром відділення. Це були важкі бої, але наша рота взяла смугу шириною 1200 метрів і закріпилася на відвойованих позиціях. росіяни багаторазово намагалися повернути втрачене», — розповів він.
За його словами, вони з товаришами тримали дві точки, одна з яких — колишній російський бліндаж.
«І ворожий танк почав методично „розбирати“ їх — вранці, в обід і увечері. Лупане з одної позиції й сховається, потім — з іншої і знову сховається. Вони добре знали локацію…», — зазначив Роман.
Під час одного з таких обстрілів снаряд влучив у протитанкову міну перед бруствером.
«Я лежав, і тут вибух із яскравим стовпом полум’я. Двох товаришів вибухова хвиля припечатала до траншейної стінки. Один із них, прийшовши до себе, крикнув: „Слон, де ти?“ А далі побачив мої розірвані штани й вимовив: „Все, нема Слона…“ Я це чую й відповідаю — та тут я, все нормально… Тільки контузію отримав», — згадав він.
Роман розповів, що вночі їх поміняли на позиції.
«Коли ми виходили, товариш помітив на моєму капюшоні дві дірки від осколків. Я завжди надягаю капюшон на каску, він із міцної, ковзкої тканини й врятував мене — осколки зрикошетили, а не пробили каску. Тоді мені дуже пощастило. І таких ситуацій було багато…», — запевни він.
Найважчі бойові спогади Роман має з оборони Роботиного. Тоді українські піхотинці витримували постійні російські штурми з підтримкою бронетехніки.
«Нас штурмували як профі, так і якісь бомжі чи зеки без бронежилетів і автоматів, з одними гранатами. Ми багатьох тоді брали в полон. Там валялося дуже багато ворожих трупів ще з минулих боїв — тільки кістки й російські кітелі залишилися, ніхто їх не забирав…», — зауважив Роман.
Останнім часом до його обов’язків додалися заняття з новоприбулими бійцями. Перед відправкою на бойові позиції кожен проходить спеціальне тренування в умовах, наближених до бойових.
«Я зразу бачу, наскільки готова людина. Буває, новачок починає губитися, може, наприклад, не взяти автомат на запобіжник і повернути ствол на товаришів. З такими треба працювати додатково. Значна частина новобранців розуміє, куди потрапили, з них буде толк. Хоча тренування — одне, а бойові завдання — інше», — зауважив він.
Перед кожним виходом Роман питає свою групу, чи всі готові.
«Буває, боєць каже „готовий“, а я бачу, що ні. Тоді кажу — почекай, підеш наступного разу. Мені не потрібні проблеми на „нулі“», — сказав чоловік.
Виконання важких і небезпечних бойових завдань зробили Романа холоднокровною й розсудливою людиною. До молодих, здорових чоловіків, котрі відпочивають і розважаються в тилу, він ставиться без емоцій.
«Якщо він не хоче воювати, то толку з нього тут не буде. Я особисто таку людину на позицію не візьму, бо на неї не можна покластися в критичній ситуації. Розповім про такий випадок. Один із наших бійців вдало пройшов тренування, але коли вперше потрапив на бойові позиції, то не зміг — не пішло йому.
Якийсь час він виконував різні завдання в тилу, був у іншому взводі, потім потрапив до мене. Ми періодично спілкувалися на різні теми, а далі я спитав — ти вже готовий воювати чи ні? „Готовий“, — каже. І він зміг, у нього вийшло, навіть став командиром відділення… У кожного з нас є страх, я теж боявся», — наголосив Роман.
Він має товариша з позивним «Бампер», який під час бойового виходу отримав поранення, після якого не може воювати.
«Дуже хороший штурмовик. Він повернувся до нас і займається забезпеченням, за це йому повага. Але на бойові виходи не піде за станом здоров’я. Так випадає одна хороша людина, друга… На їхнє місце приходять нові, і до кожного доводиться шукати свій підхід, усе починати спочатку. Це війна…», — резюмував Роман.
Як повідомляла АрміяInform, український пілот винищувача F-16 під час масованої атаки російських військ у грудні 2024 року знищив шість крилатих ракет противника за один бойовий виліт. Це вперше в історії застосування американського винищувача Fighting Falcon.
@armyinformcomua
На Львівщині прикордонники ліквідували канал незаконного переправлення осіб через державний кордон.
На передовій, де кожен метр землі здобувається потом і кров’ю, воїни 5-ї окремої штурмової Київської бригади продовжують безжально нищити ворога. Нові кадри з Краматорського напрямку демонструють злагоджену та ефективну роботу наших захисників.
Заочний вирок отримав російський пропагандист Сергій Міхєєв, який публічно підтримує збройну агресію рф та воєнні злочини рашистів проти цивільного населення України.
Бійці батальйону безпілотних систем VORON 100-ї окремої механізованої бригади «Сталевої сотні» встановили український прапор над шахтою «Центральна» в Торецьку. Ця шахта є найстарішою не тільки в Торецьку, але й на всьому Донбасі та в Україні.
Українські військові продовжують вдосконалювати свої технології для боротьби з окупантами. У новому відео, опублікованому 115-ю окремою механізованою бригадою, продемонстровано новітній дрон-камікадзе під назвою «Мрія».
77-ма окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада ДШВ ЗС України продовжує успішно виконувати бойові завдання на лінії фронту. У новому відео зафіксовано результати роботи особового складу зі знищення живої сили, укриттів та розвідувальних дронів противника.
від 50000 до 120000 грн
Київ
Шевченківський РТЦК та СП (Київ)
від 23000 до 53000 грн
Степанівка, Сумська область
АрміяInform запитала у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, як там фіксують всі ці випадки та порушення прав людини, і, власне, знищення української…