Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Командир гармати в лавах 45 окремої артилерійської бригади Збройних Сил України Віталій Сирляк відтепер — повний кавалер ордена «За мужність».
19 листопада в залі Верховної Ради України головний сержант отримав орден «За мужність» І ступеня з рук Президента України Володимира Зеленського.
Віталій Сирляк у лавах Сил оборони — з березня 2022 року. Був учасником АТО, деякий час перебував в Австрії. Але з широкомасштабним вторгненням рф повернувся додому.
Брав участь у бойових діях спочатку на Запоріжжі та Херсонщині, а з листопада 2022 року — на Донеччині.
«На початку 2022 року не було стільки дронів, працювати було легше. Зараз їх дуже багато, вони відслідковують позиції, потрібно добре маскуватися, відкривати вогонь лише за певних погодних умов. Найважче було на Донеччині, особливо в Соледарі, на який нас перекинули у вересні 2022 року. Потім Бахмут, Кліщіївка, Часів Яр», — пригадує військовий.
Тепер він — повний кавалер ордена «За мужність». Зібрав «колекцію» нагород більш ніж за рік.
Так, за відвагу в боях на Запоріжжі та Херсонщині Указом Президента України від 9 січня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
За героїзм у боях на Бахмутському напрямку з листопада 2022 року по грудень 2022 року 12 лютого 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Орден «За мужність» І ступеня отримав за ініціативність, професіоналізм, особисті мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя під час оборони Часового Яру.
«Нагорода — це приємно. Але вважаю, що це заслуга всього мого колективу, з яким я воював. Ми це зробили разом», — прокоментував Віталій Сирляк отримання нагороди.
Під його керівництвом бригада знищила ворожі гармати та міномети, системи РСЗВ, танки та бойові броньовані машини ворога, польові склади БК та значну кількість живої сили противника.
9 вересня цього року Віталій зазнав поранення. Нині проходить реабілітацію на Львівщині та чекає на протезування руки:
«Мене дуже сильно підтримує дружина. Одразу приїхала до мене у Дніпро, а потім евакуаційним потягом перевезли на Львівщину. Головне — не падати духом, життя продовжується».
Фото — Львівська обласна державна адміністрація, Офіс Президента України
