Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Сержанту ЗС України Валерію 47 років. Він з Харківщини. До широкомасштабного вторгнення в армії не служив. Нині він — в 113 окремій бригаді Сил ТрО.
Як вдалося відбити штурм біля Невського взимку 2023-го? Та хто ще з родини Валерія теж нині став на захист України? Про це сержант розповів нашому кореспонденту:
За мною пішов служити старший син
«Я сам прийшов до свого ТЦК 6 березня 2022 року. Хоча у мене, як у залізничника, була бронь. Минуло два місяці та за мною пішов служити старший син. Від нашої родини тепер ми вдвох воюємо.
З бойових епізодів можу пригадати такий. Це було у лютому 2023 року. Довелось відбивати атаку штурмової групи, де було чимало окупантів, біля Невського на Донеччині.
Такою кількістю одночасно нас ще противник не штурмував
На той момент ми вже місяць стояли на тих позиціях. Постійні обстріли, штурми…
Того дня знову перед штурмом був потужний обстріл. Ми побачили групу з 15 осіб. Відкрили вогонь зі стрілецької зброї по них. Одночасно ми й міномети наші коригували, дуже вони нам тоді допомогли. Такою кількістю одночасно нас ще противник не штурмував. Але тоді ми відбилися. Хоча ворог встиг підійти до нас метрів на 50.
Взагалі за той період було таке, що ми втрачали деякі позиції, але з часом все одно відбивали їх. І коли міняв нас інший підрозділ, ми всі позиції, які приймали на початку, передали, жодної не втратили.
Багато контузій було в мене… Лікарі підремонтували
За весь час багато контузій було в мене. Крайній раз, коли КАБ прилетів, то в мене пошкодив внутрішнє вухо, барабанна перетинка порвалася. Але вже все більш-менш, лікарі підремонтували.
Тепер я перейшов в управління роти сержантом з матеріального забезпечення. Бо з часом командир розгледів у мені управлінця.
Взагалі, до широкомасштабного вторгнення я був цивільним, працював на залізниці з 2009 року. Починав з монтера колії, потім — інженером, а перед тим, як іти на війну, був головним механіком підприємства.
Може, тому й перевели мене в управління, бо побачили, що я можу працювати з документами, з людьми. Нині я виконую обов’язки офіцера групи логістики штабу батальйону».
