Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Торік навесні українські медіа з подачі своїх словенських колег вибухнули заголовками про те, що Любляна таємно поставила Києву два десятки бронетранспортерів Valuk.
Кореспонденти Армія TV «знайшли» ці машини в 44 окремій механізованій бригаді, чиї бійці розповіли докладніше про свої бронетранспортери, їхнє озброєння, навчання, страхи війни та мотивацію захищати свій дім.
Хлопці радо зустрічають нас біля свого бліндажа, і перед тим, як провести до капоніра з «бетером», традиційно пригощають кавою. На Сході починаються чи не перші холоди — бійці кажуть, що цієї ночі трохи підмерзли.
Разом з нами до місця, де ховається Valuk, уже м’якою землею, яка скоро перетвориться в болото, вирушив пес Балбєс. Навіть він живе тут у покритій маскувальною сіткою будці, щоб не виказувати позицій ворожим дронам.
-
- Словенці провели ґрунтовну підготовку техніки перед відправкою в Україну / Фото Тараса Ільківа
-
- Словенці провели ґрунтовну підготовку техніки перед відправкою в Україну / Фото Тараса Ільківа
-
- Словенці провели ґрунтовну підготовку техніки перед відправкою в Україну / Фото Тараса Ільківа
Машини 44 ОМБр ретельно замасковані, нині вони несуть бойове чергування, екіпаж готовий у будь-який момент вирушити на виконання завдання. А поки у хлопців є трохи часу — вони розкажуть нам, що це за БТР і як саме його використовують.
Немолодий «князівський бетер»
Ці машини майже чверть століття тому Словенія виробила для своїх Збройних сил завдяки ліцензійній угоді з австрійським виробником легких колісних бронемашин Pandur. Назвали їх на честь князя давньої словенської держави Карантанія.
Хлопці розповідають, що в них на чергуванні тепер «командирська» машина. Тут, на відміну від базової моделі, не шість місць для десанту, а чотири.
Такий БТР відрізняється також і тим, що має для командира окремий отвір у броні для огляду. Ще три місця в усіх моделях передбачені для екіпажу. Але за потреби десант можна возити і на броні.
Цікаво, що майже на всіх фото в інтернеті машини мають спеціальні «хатинки» для мехводів. Але хлопці розповіли, що захищають вони хіба від дощу і призначені суто для транспортування. Тому і зняли їх зі своєї машини.
Загалом, ці 12-тонні легкоброньовані машини бувають ще суто транспортними, санітарними і навіть мінометними. Але в бійців 44 ОМБр Valuk оснащений гранатометом.
Виробник заявляє, що запас ходу в нього становить 600 км. Але механік-водій Олексій розповідає нам, що ґрунтовою дорогою повного бака вистачає на 300 км, а бак там 270 літрів «дизеля».
«Щодо швидкості вона сотню по асфальту набирає, та й польовою дорогою їде, це якщо вона суха», — каже боєць і визнає, що машина хоч і не нова, та видно, що зроблена якісно.
Проводжали зі слізьми на очах
Перед тим, як залучити Valuk до бойових дій, українські та словенські військові провели ґрунтовну підготовку техніки та особового складу. Спочатку навчання бойової роботи в Україні, а потім всі тонкощі, технічні моменти та закріплення вже в Німеччині.
Олексій дуже тепло згадує час, проведений за кордоном. На німецькому полігоні наших хлопців навчали словенські інструктори. Відпрацьовували взяття танкових ровів, подолання мінних полів, перевезення піхоти.
Навідник-оператор БТР з позивним «Пароль» не пригадує особливо смішних ситуацій на навчаннях, бо було багато роботи. Натомість розповідає, що наші хлопці бувало застрягали в люках, адже місця для екіпажу в цих машинах не дуже багато.
Олексій же запам’ятав, як словенці після навчань проводжали українців зі слізьми на очах: «Вони якось гарно до нас ставилися. Мені сподобалося як саме навчання, так і їхнє ставлення до нас. Видно, що це не була вказівка командування, це людське було».
Мехвод додає, що словенські військові чудово все розуміли та підтримували, можна навіть сказати, переймалися, щоб встигнути всього навчити і передати техніку, поки є така можливість.
Простий «як двері»
Загалом хлопці позитивно оцінюють конструкцію цього «бетера». Нічого складного в обслуговуванні та користуванні, особливо після інтенсивних навчань, не бачать. З додаткових «фішок» мехвод згадує хіба обігрів салону і «вебасто».
При нас заводить Valuk і каже, що без продуву свою машину з капоніра не випускає. Мусимо зазначити, що сам БТР не тихий. Якщо говорити про погодні умови, то про якусь виняткову прохідність говорити не доводиться. Як і для будь-якого колісного транспорту.
У грязюці важко, по піску і снігу більш-менш їздить, каже Олексій і додає, що на цьому БТР стоїть мотор Scania, американські коробка передач, автоматична система пожежогасіння та система радіаційного/хімічного захисту.
«Все зроблено надійно, це відчувається», — каже він. Згадує, що є засоби для роботи вночі, але зазначає — технологічно це не те, що зараз актуально на полі бою.
Про відкриту турель нам розповідає вже навідник «Пароль»: «Ти в ній до пояса стоїш. Сама турель мені ледь-ледь нижче грудей получається. Дуже багато виглядає, насправді, це мінус великий у ньому».
«Тобто уяви, ти під’їжджаєш кілометр-півтора до цілі й наполовину з нього виглядаєш. У нас же війна дронів, це дуже небезпечно».
(Легко)броньоване «таксі» з гранатометом
Коли йдеться про застосування цих «бетерів», то у спілкуванні з хлопцями жартуємо, що Valuk — це броньоване «таксі». Навідник «Пароль» тут же підправляє: легкоброньоване «таксі» з гранатометом та міцним дном, яке може захистити від протипіхотних мін.
Так, крім основної броні, яка розрахована на влучання калібру 7.62 мм, усередині є також кевларові пластини. Окремо буває зовнішній навісний керамічний захист, але наші бійці його не бачили. Фронтальна броня розрахована на влучання калібру 12.7 мм.
Навідник-оператор, який раніше служив у кулеметному взводі, встановлює, заряджає та розповідає нам про свій німецький автоматичний гранатомет калібру 40 мм, аналог Mk 19. Він каже, що дальність стрільби гранатомета, так щоб працювати прицільно, — це півтора кілометра.
«Будь-кому працювати на такій техніці не дадуть», — пояснює «Пароль», який долучився до війська ще задовго до широкомасштабного вторгнення, воював у 72 ОМБр. Був у піхоті, потім зазнав поранення і опинився в 44 ОМБр.
Вбивча сила 105 квадратів, а осколочно він криє 15 кв. м; проти піхоти, проти легкоброньованих засобів, засіб дуже хороший, ефективний, констатує «Пароль». Але все ж він вважає, що Valuk найкраще себе показує як доставка або евакуація піхоти.
З ним згоден його побратим Олексій, який додає, що через ризик потрапити під зграю FPV використовувати цей «бетер» за прямим призначенням важко.
«Він маневрує дуже добре, швидкість є. Можна швидко залетіти, задню рампу опустив, піхота вже на місці, те, що треба. В цьому він дуже добре справляється», — резюмує «Пароль».
Треба йти допомагати
Хлопці розповідають, що у відпустки їх відпускають згідно із законодавством. Але все одно 30 днів на рік — це не так уже й багато. Радять долучатися до ЗСУ, враховуючи свої навички, адже просто хотіти обійняти якусь посаду — замало.
На запитання про те, що найбільше запам’яталося на війні, «Пароль» відповідає: «Це насамперед люди, а не бойові історії. Найбільше пам’ятатиму побратимів, колектив, пацанів, людей, які тут присутні. Тут постійно хтось рятує когось, ми один одному допомагаємо».
А так, якщо говорити про бойові дії, то визнає, що часто буває страшно.
«Але це природно, і треба вчитися контролювати свій страх», — каже навідник і додає, що особливо в цьому допомагає злагоджений колектив, побратими, у яких ти впевнений.
-
- Навідник розповідає, що на війні найбільше цінує побратимів та свій колектив / Фото Тараса Ільківа
-
- Навідник розповідає, що на війні найбільше цінує побратимів та свій колектив / Фото Тараса Ільківа
«Мене цікавить тільки одне — щоб усі були живі, здорові та виконували своє завдання», — пояснює боєць.
На запитання, що б сказав цивільним, які ще вагаються, чи долучатися до війська, «Пароль» відповідає, що треба йти допомагати.
«Просто треба. Є таке слово „треба“. І все. Страшно, так. Тут немає нічого хорошого. Треба, бо буде гірше. Гірше для всіх. Просто прийдуть додому до вас, — емоційно міркує він. — Треба щось робити, бо нас знищать як народ».
Важко не погодитися з тим, що каже «Пароль».
Більше про БТР Valuk дивіться в сюжеті Артема Голуба на каналі Армія TV:
