Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У цивільному житті Дмитро Соколюк — приватний підприємець, інструктор з лижного спорту, сноуборду і мотоциклів. Але у серпні 2023 року приєднався до лав Сил оборони України, став командиром взводу. Результативно і якісно виконує бойові завдання: у вересні 2024 року 30-річний лейтенант Соколюк був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест» за штурм і зайняття позицій на Запорізькому напрямку.
АрміяInform розповідає про бійця більше.
Досвіду служби у Дмитра немає, за спиною — військова кафедра при Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Закінчив її у 2016 році.
Приватний підприємець, інструктор з лижного спорту, сноуборду і мотоциклів.
«За сумісництвом працював сторожем, через це і позивний отримав такий — „Сторож“ — бо ТЦК мобілізували зі сторожки», — сміючись, говорить він.
Приєднався до війська у серпні 2023 року. Призначений на посаду командира взводу. Та інколи каже, доводилося й обов’язки командира роти виконувати.
З кінця 2023 року його піхотна рота виконувала бойові завдання в Запорізькій області.
Один із його бойових епізодів — події на Запоріжжі.
«Нас прикомандирували до 82-ї бригади та дали найскладніший для нас за весь час район оборони… Нам потрібно було пройти орієнтовно 2 кілометри під постійними артилерійськими обстрілами та атаками дронів зі скидами та FPV, вкінці нас чекали окопи ворога, повернуті бійницями в наші сторони, які треба було простріляти перед заходом, зайняти їх і вкопатися якомога глибше — щоб при ворожих ударах нам заподіяли менше шкоди. Над нами постійно літали „пташки“ і спостерігали, щоб до нас ніхто непомітно не підійшов. Обстріли були майже безперервні, але ми добре вкопались і, крім легких контузій, вони на нас ніяк не повпливали. Після того нас поміняли хлопці з іншої роти та ми благополучно під обстрілами за 2 дні дороги вийшли з позицій», — пригадує він цей епізод.
Пізніше, у поданні на державну нагороду, військове командування так описало ці події:
«У ході ведення оборонних дій неодноразово особисто виходив на вогневі позиції, очолюючи групи військовослужбовців, здійснював керівництво особовим складом під час виконання бойових завдань та забезпечував реалізацію поставлених завдань. Так, очолювана ним група успішно виконала бойове завдання щодо зайняття позицій на передньому краї оборони, чим встановили вогневий контроль за визначеним сектором, та не дали ворогу зайняти нові рубежі».
Просимо пригадати найяскравіший момент з цієї вилазки. Офіцер розповідає таке:
«Ми по дорозі заховались в нору, яка навкруги була встелена танковими мінами. І почалися скиди з дронів поміж ними. Але ми залишили рюкзаки біля іншої нори і через це більше її бомбили», — сміючись, говорить офіцер.
Колеги кажуть, що військовий — ініціативний в бою, вміло та холоднокровно ухвалює важливі рішення.
«На мою думку, найважливіше для командира під час виконання завдань — не піддаватись паніці, бо вона може дуже негативно повпливати на ухвалення рішень, через які можна втратити найцінніше — життя своїх побратимів», — констатує офіцер.
Запитали також про брак кадрів у війську, про «бусифікацію» в тилових містах і що би офіцер хотів сказати людям, котрі досі не приєдналися до Сил оборони через різні причини. На це Дмитро Соколюк відповідає так:
«Питання дуже суперечливе. На мою думку, немотивовані „ухилянти“ часто стають тягарем для побратимів. Краще мати менше людей у підрозділі, але виключно таких, на яких можна покластися…».
Фото з особистого архіву Дмитра Соколюка і пресслужби його військової частини
