Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Командир протитанкового підрозділу 25 повітрянодесантної Січеславської бригади Сергій з позивним «Мойсей».
Про бійця розповіли 30 вересня Десантно-штурмові війська ЗСУ.
На його особистому рахунку 15 одиниць знищеної техніки противника і десятки російських зайд, що відправились на «концерт» до Кобзона.
Ще зо три десятки одиниць техніки знищили його підлеглі, для яких їхній командир — це наставник та лідер, за яким вони готові йти у вогонь і воду.
«Ми їхали тоді польовою дорогою на МТЛБ, коли побачили танк, що нісся нам назустріч. До передка було далеченько, тому були впевнені, що це наша техніка. Але коли порівнялися з грізною бойовою машиною, і побачили на її борту «зетку», з жахом зрозуміли, чия вона насправді», — розповідає «Мойсей».
Екіпаж ворожого танка не одразу второпав, що розминувся на дорозі з українською технікою, і це дало Січеславським десантникам невеличкий шанс на порятунок.
«Російські танкісти, здається, не зовсім орієнтувалися, де знаходяться, тому й не розстріляли одразу наш транспортер на під’їзді. Ми встигли ще трохи від’їхати від них, після чого я наказав спішитись і сховатись у ярочку, що був поблизу дороги. Бігти у посадку неподалік — було, на мій погляд, необачно», — пояснює десантник.
В танку врешті-решт зметикували, що пропустили МТЛБ українців, тому хутко розвернули сталевого монстра і з двох пострілів розстріляли багатоцільовий тягач десантників, який спалахнув і почав горіти. Після цього з великокаліберного кулемета почали рясно, але даремно поливати градом свинцю порожню посадку, де, на думку ворожих танкістів, сховалися українські бійці.
Трапилось це, за словами «Мойсея», у березні 2022 року під Авдіївкою. Тоді протитанкістів врятувало, здається, диво і, безсумнівно, холоднокровність їхнього командира, який у складній ситуації не втратив самовладання, а діяв чітко, як і належить добре навченому військовому лідеру.
Добре пам’ятає «Мойсей» і перший свій дивовижний порятунок, який стався з ним у далекому 2014 році. Він тоді був рядовим бійцем в одному з дніпропетровських добробатів.
«Потрібно було вийти з оточеного Іловайська. Впевненості, що зможемо це зробити, геть не було. Але нашому підрозділу це вдалось: комбат тоді прийняв кілька правильних рішень, що фактично врятувало нас: так, під час виходу були поранені, але всі повернулись живими. Я тоді на все життя зрозумів, що означає досвідчений командир на чолі підрозділу», — розповідає «Мойсей».
Восени 2022 року йому втретє довелося рятуватися від неминучої смерті. Сталось це на Харківщині, під Ямполівкою, коли січеславці гнали росіян, визволяючи українські міста і села.
Тоді його протитанковий розрахунок зайняв позицію біля села, готуючись нищити будь-яку техніку, яка спробує з нього вийти.
Але російському «Уралу» з піхотою якимось дивом вдалося непоміченими вискочити з населеного пункту, після чого він почав заїжджати в тил протитанкового розрахунку «Мойсея». Ситуацію тоді врятував екіпаж БПЛА січеславців, що вчасно помітив наближення ворожої техніки й повідомив про небезпеку своїх протитанкістів.
Блискавично змінивши позицію, десантники під командуванням «Мойсея» підбили ворожий «Урал» з піхотою.
Потім знищили ще чотири вантажівки окупантів, одна з яких, після потрапляння протитанкової ракети, влаштувала добрячий феєрверк, адже була вщент забита боєкомплектом.
До своїх дивовижних порятунків офіцер-десантник ставиться філософськи.
«Просто сподіватись в екстремальній бойовій ситуації на чудо — справа безнадійна. В першу чергу потрібно покладатися на себе і побратимів, добре знати військову спеціальність і навчитися опановувати свої емоції, як би складно не було — саме це і може врятувати бійцю життя. Тому своїм підлеглим я кажу, щоб ніколи не розслаблялись, а постійно готувались, бо удача хоч «дама» і примхлива, але любить навчених і відважних», — каже «Мойсей».
Як повідомляла АрміяInform, бійці 25 повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗСУ за допомогою платформи Ratel S знищили підземний перехід з особовим складом ворога біля Новогродівки.
