Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Сьогодні в Центральному будинку офіцерів ЗСУ відкрилася виставка творів образотворчого мистецтва.
Її організувало Управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України спільно з Національною спілкою художників України. На виставці представлені роботи трьох митців — народного художника України Віктора Ковтуна, військовослужбовця Василя Теличка-Еверта та Володимира Реброва.
Усіх трьох митців представив голова НСХУ Костянтин Чернявський:
— Віктор Іванович Ковтун — народний художник України, голова Харківської організації Спілки. Віктор Іванович мешкає в Харкові, нікуди не виїжджав. Він написав два портрети загиблих героїв, які після завершення виставки будуть урочисто передані в знак нашої шани родинам загиблих.
Другий художник — член НСХУ і військовослужбовець Василь Теличко-Еверт, який на початку широкомасштабного вторгнення добровольцем пішов до лав ЗСУ. Тут представлені його роботи безпосередньо «з окопу». Це рисунки його полеглих побратимів.
Третій художник — майбутній член НСХУ Володимир Ребров, який представив дуже цікаві графічні роботи. Їх можна назвати і портретами, і в той же час образами душ українських воїнів, українських героїв.
Голова НСХУ зазначив, що на виставці представлений як олійний живопис, так і рисунки в графічній техніці. І хоч ця виставка невелика, але вона чіпляє кожну струну душі. В малюнках сконцентрована біль, відвага, гнів та гордість українського народу, любов до рідної землі та віра в нашу неминучу Перемогу.
— Напередодні відзначення свята захисників і захисниць України для НСХУ це велика честь долучитися до цієї виставки, що присвячена нашим захисникам — тим, хто поліг, і тим, хто живе, бореться, — зауважив Костянтин Чернявський.
Старший солдат ЗСУ, художник Василь Теличко-Еверт розповів про свої роботи:
— Це зображення моїх побратимів, які були зроблені в альбомчику, що лежав у рюкзаку. На жаль, ані етюдник, ані фарби чи пензлі не поносиш із собою в снарязі, а альбомчик і олівець завжди були зі мною.
Тут вибрані ті хлопці, які пішли від нас. Вони були живі, коли я їх малював, а зараз земне життя їх закінчилося. Але, як каже наш капелан, у Бога немає мертвих — усі живі. В кожного є вибір, як провести своє життя. Я пишаюся тим, що знав і товаришував з цими моїми побратимами.
Василь Теличко-Еверт розповів, що в будинку художника відбулася виставка його замальовок під назвою «Щоденник».
— Я перемалював весь свій взвод. Це були життєві начерки — хтось чистить зброю, хтось після наряду відпочиває і портретні замальовки — хто сміється, хто серйозний, я вже знав їхні характери.
Взагалі я живописець і робив виставки живопису. А олівець і папір почав використовувати тільки з початком широкомасштабної війни. Тому це щоденник, а у художника щоденник не завжди письмовий. Він візуальний.
Я не планував робити з них виставку, але поштовхом виставляти ці роботи стало те, що хлопців не стало. Це данина пам’яті.
У Володимира Реброва була своя мотивація творити:
— Я малюю війну олівцем на папері. В цій виставці вісім робіт, а загалом у мене їх близько 400. Це картини, що передають якусь емоцію, яку відчував кожен українець. Вони безкольорові: присутні тільки два кольори — жовтий і блакитний. Цей акцент одразу видно на роботах.
У перший день було відчуття розпачу, ніхто не був готовий до того, що відбувалося. Мені, як художнику, треба було мати якийсь якір, щоб втриматись, щоб не з’їхати з глузду. Я побіг у метро, прихопивши з собою аркуші паперу і олівець. Це стало моїм особистим порятунком. Коли я почав викладати ці роботи в соцмережі (перший свій малюнок я виклав 26 лютого 2022 року), вони активно поширювалися і я зрозумів, що це рятує не тільки мене, а й багатьох українців.
Художник впевнений, що в цих малюнках — літопис широкомасштабної війни від початку по сьогоднішній день. Він видав два томи книжки «Війна очима українського художника» з віршами поетів і портретами героїв. Зараз готує до друку третій том, що вийде наприкінці грудня.
— У цих роботах я вшановував героїв, підтримував міста, що потерпали, або просто хотів показати, який ми особливий народ — красивий, мужній, сміливий. Вірю, що колись знайдеться приміщення, де я міг би усі ці картини показати одночасно, — зазначив Володимир Ребров.
На відкритті виставки були присутні рідні загиблих героїв Данила Подибайла, солдата 128-го батальйону 112-ї бригади ТрО, і Ніни Кваші, бойового медика 5-ї роти 2-го батальйону 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців, яких зобразив Василь Ковтун.
Мати загиблого Марія Подибайло подякувала художникам і організаторам виставки за те, що закарбовують у віках пам’ять:
— Ніщо не марно, якщо ми пам’ятаємо наших Героїв. Ці портрети — певний типаж великої кількості воїнів. Вони всі Герої — і ті хто живий, і ті, хто полягли. Не треба їх розділяти, — підсумувала Марія Подибайло.
Виставка триватиме в приміщенні Центрального будинку офіцерів ЗСУ до 13 жовтня.
Фото Віталія Павленка.
