Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
21 серпня 2024 року Верховна Рада на своєму засіданні ухвалила Закон України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього». Після того, як Президент Володимир Зеленський підписав цей Закон, на День Незалежності, 24 серпня, Україна стала 125-ю державою-членом Міжнародного кримінального суду.
Власне, шлях від підписання до ратифікації Римського статуту в України був досить довгим — майже 25 років. І весь цей час навколо документа не вщухали пристрасті. Спершу Президент України Леонід Кучма, який розпорядився підписати Римський статут, уже у 2001 році подав звернення до Конституційного суду з проханням визнати його неконституційним.
Конституційний Суд України тоді дійшов висновку, що Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції».
Згодом, після підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2014 році, ратифікація цього документа стала одним із прямих міжнародних зобов’язань України. Однак повноцінно приєднуватись до роботи Міжнародного кримінального суду українська влада не поспішала.
АрміяInform звернулася до юристів із проханням розповісти більше про Міжнародний кримінальний суд і пояснити, що означає для України ратифікація Римського статуту та які ризики вона містить, зокрема, для українських військових.
Покарання за геноцид та воєнні злочини
— Ідея створення міжнародного суду як інструменту запобігання військовим конфліктам та швидкому покаранню винних виникла після Другої світової війни, — розповідає заслужений юрист України Євгеній Солодко. — Далі переговорів справа не рухалась майже 50 років, але жорстока війна і геноцид в Югославії та Руанді стали своєрідними каталізаторами процесу. На дипломатичній конференції ООН, яка відбулась у Римі 17 липня 1998 року 120 держав погодилися створити Міжнародний кримінальний суд. Документом, що регулює роботу МКС став «Римський статут», який підписали представники цих держав.
МКС мав карати за геноцид, злочини проти людства (систематичні вбивства, катування, викрадення тощо) і воєнні злочини (напади на цивільну інфраструктуру, приниження противника, позбавлення військовополонених права на справедливий суд тощо).
Статут МКС загалом підписали 137 держав, ратифікували його 124 держави.
МКС розташований у Гаазі, розпочав він свою роботу за чотири роки після підписання Статуту, коли його ратифікували перші 60 держав.
Євгеній Солодко каже, що є держави, які навіть відкликали свій підпис під ним. Це, наприклад, зробили США в травні 2002 року. Президент Джордж Буш-молодший тоді заявив, що Міжнародний кримінальний суд загрожує американським військовим і порушує національний суверенітет.
Не підписали або ж не ратифікували статут також Китай, Індія, Туреччина, Єгипет й Ізраїль.
Недружні до України держави спробують «закидувати» МКС сотнями заяв проти військових ЗСУ
Нині «Римський статут» ратифікувала Україна, але постає питання — що означає ця ратифікація для нас?
— МКС зможе притягти до відповідальності українця, тільки якщо національна правоохоронна система «не може» чи «не хоче» цього зробити належно, — пояснює Євгеній Солодко. — Якщо ж щодо конкретного воєнного злочину вже є вирок української Феміди — обвинувальний чи виправдувальний — то міжнародна юстиція тут ні до чого, оскільки в ст.17 «Римського статуту» вказано перелік підстав, коли міжнародний суд не може прийняти до свого провадження справу. Основна з них — якщо цю справу вже розслідують національні правоохоронні органи.
Але МКС може визнати, що національне розслідування проведене неналежно чи спеціально з метою «вигородити особу від переслідування».
У такому разі міжнародний суд може прийняти справу до свого провадження.
Переконаний, що недружні до України держави, в першу чергу рф, спробують «закидувати» МКС сотнями заяв проти військових ЗСУ. Незважаючи на те, що в листопаді 2016 року російський президент володимир путін своїм указом заборонив ратифікацію «Римського статуту». Це сталося після того, як офіс прокурора МКС почав попереднє розслідування ситуації в Україні після 2014 року.
Нагадаю, що у 2008 році, коли рф розпочала війну проти Грузії, вона при цьому подавала заяви проти грузинських політичних і військових діячів у Міжнародний кримінальний суд. Грузинська влада, своєю чергою, подавала позови проти росії.
На вивчення ситуації суд витратив 10 років, і в підсумку покарав лише трьох чиновників невизнаної Південної Осетії, але не росії, яка контролювала їх.
Переваг від повноцінної участі в МКС значно більше
Безумовно, ратифікація «Римського статуту» — одна з умов подальшої євроінтеграції України. Всі члени Європейського Союзу є учасниками МКС.
«Це чіткий сигнал, що Україна розділяє принципи міжнародного порядку, заснованого на законах і правилах, і повною мірою готова діяти згідно з цими принципами», — заявив Генеральний прокурор Андрій Костін.
Він також наголосив, що українські прокурори вже на щоденній основі співпрацюють з офісом прокурора Міжнародного кримінального суду, а ратифікація — лише посилить цю співпрацю.
Завершивши процедуру приєднання до МКС, Україна отримає право призначити свого суддю до цього міжнародного органу, брати участь у виборах прокурора, затверджувати розподіл бюджету суду.
Повноцінна участь у МКС спростить доступ українцям до спеціального цільового фонду суду та підвищить шанси отримати компенсацію для потерпілих від російських злочинів.
Юрист Олексій Новіков називає п’ять основних переваг від ратифікації «Римського статуту»:
- Можливість сприяння притягненню до відповідальності та переслідування військових злочинців, що скоїли воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Це особливо важливо в контексті російсько-української війни, де є численні докази порушення норм міжнародного гуманітарного права російськими військами.
- Виконання обов’язків щодо асоціації з ЄС.
- Можливість захисту цивільного населення та жертв війни. Це дозволить посилити зусилля з документування порушень прав людини та переслідування винних.
- Створення додаткового механізму проти безкарності. Навіть якщо винні воєнні злочинці не будуть засуджені в Україні, МКС може взяти їхні справи під свою юрисдикцію.
- Надає можливість Україні активніше брати участь у міжнародних судових ініціативах і співпрацювати з іншими державами в питаннях розслідування і судового переслідування воєнних злочинів.
Чи є ризики для України?
Олексій Новіков пояснює:
- Окрім розслідування злочинів, вчинених росією, МКС також може розслідувати дії українських військових, якщо будуть наявні підстави для підозри в порушенні міжнародного гуманітарного права. Це може використовуватися противниками України для створення медійного чи юридичного тиску. Однак, слід зауважити, що при ратифікації «Римського статуту» на сім років відтерміновано притягнення до відповідальності українських військовослужбовців за можливі злочини.
- Політичні маніпуляції з боку росії та інших недружніх держав з метою звинувачення України у воєнних злочинах або інших порушеннях, що можуть викликати політичний тиск або негативний імідж.
- Існує ймовірність виникнення суперечностей між нормами українського законодавства та міжнародного права, що може вимагати внесення змін у внутрішню правову систему для адаптації до стандартів МКС.
Загалом, наші експерти сходяться на тому, що ратифікація Римського Статуту є важливим кроком для забезпечення міжнародного правосуддя та захисту прав людини.
