Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Лейтенанту ЗСУ Андрію 52 роки. Його позивний «Місяць». Він служить офіцером відділення підготовки у 109 бригаді Сил ТрО. Про службу із сином в одній бригаді, а також про те, коли «Місяць» востаннє виходив на татамі, він розповів нашим кореспондентам:
«Мої учні вже багаторазові чемпіони світу, чемпіони Європи»
«Строкову службу я проходив у морській піхоті в 1995–1996 роках, був командиром відділення. До початку широкомасштабного вторгнення жив у Бахмуті.
Працював дев’ять років вчителем технічної праці, фізкультури та креслення, а потім став директором Центру технічної творчості дітей та юнацтва, там працював десять років. До речі, мої учні, які займались у нашому гуртку спортивної радіопеленгації, вже багаторазові чемпіони світу, чемпіони Європи.
Сам я кандидат у майстри спорту з кікбоксингу, неодноразовий чемпіон України та Донецької області. Востаннє виходив на татамі у 38 років.
Син у мене займався карате, кандидат у майстри спорту. Закінчив Харківський медичний університет, а зараз служить разом зі мною в бригаді.
«Син служить у нас офіцером медичної роти бригади»
…На момент широкомасштабного вторгнення я вже був у резерві ТрО. Донька та дружина залишились у Бахмуті. Я вивіз родину на початку квітня, коли почались масовані обстріли міста.
Син на той час вчився і жив у Харкові. Нині йому вже 27 років, у нас служить офіцером медичної роти бригади.
Інколи страшно за нього: коли обстріли, телефоную, питаю чи все добре. Він за спеціальністю сімейний лікар, працює в лікувальному відділенні, надає допомогу пораненим. До речі, він один з найкращих спеціалістів, виїжджає на евакуації поранених.
Зі 104 батальйоном я захищав Соледар, потім мене перевели у 109 бригаду. Був головним сержантом роти контрдиверсійної боротьби. Виконували завдання по всій Донецькій області, виявляли диверсантів. Якось у полон взяли рашиста, який заблукав і намагався дійти з Луганська до Донецька, через Мирноград. У посадці його спіймали…
«Мені краще працювати з людьми, не люблю з папірцями сидіти»
Я отримав первинне офіцерське звання «лейтенант». Мене призначили на посаду в групу контролю бойового стресу. Збирали в цю групу психологів або людей, які мають педагогічну освіту. Згодом мене призначили офіцером у відділ підготовки штабу.
Мені краще працювати з людьми, не люблю з папірцями сидіти.
«Вам треба вижити… Це головне, що ви повинні зробити. Перемога любить підготовку»
У мої обов’язки входить навчання та підготовка бойового складу бригади, переважно — новоприбулих військовослужбовців з навчальних центрів, де мобілізовані вчаться поводженню зі зброєю, стройовій підготовці. Ми тут даємо більш практичні навички.
Завжди кажу хлопцям, що вони повинні добре вчитись, володіти зброєю: «Вам треба вижити. Ви повинні перемогти ворога і вижити. Це головне, що ви повинні зробити. Тому що Перемога любить підготовку»…
