Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Наявність кваліфікованих фахівців на стабілізаційному пункті нині цінується в бойовому підрозділі чи не найбільше.
Про те, як виконують завдання на стабпункті одного з батальйонів 129 бригади ТрО, нашим кореспондентам розповів санітарний інструктор Тимур із позивним «Девін».
— Чому такий позивний у вас?
— З виникненням позивного у мене так сталося. Хлопці часто бігали і питали: «А де Тимур? Де він? Де він?». От так і закріпилося…
— Яка ваша спеціалізація?
— Я закінчив Харківський медичний університет за спеціальністю «Лікар медицини невідкладних станів». Працював на швидкій, а потім у Чехії лікарем-анестезіологом. У Європі сумарно прожив чотири роки. У 2022 році з початком широкомасштабної війни повернувся в Україну. Треба ж було комусь повертатись.
— Як влаштована ваша робота тут?
— Тут є розділення на зони. Це перев’язувальна. Сюди надходять хлопці з пораненнями, які стабільні. Їм забезпечується внутрішньовенний доступ, їх перев’язують і відправляють далі… Тут у нас операційна. Хлопці з Іноземного легіону молодці, добре укомплектовані як технікою, так і штатом. Укомплектуватися технікою — це лише 20–30%. Треба великий транспорт, щоб усе перевозити.
Що стосується забезпечення, то тут воно на повну операційну. Ми навіть жартували, що можемо апендицити оперувати. Якщо треба, виконуємо і порожнинні операції. Це за життєвими показаннями. Якщо людина може доїхати до наступного етапу, намагаємося не перенавантажувати операційну, бо іноді є 1–2 пацієнти, а іноді 8–12 за раз. Специфіка роботи стабілізаційного пункту — стабілізувати і відправити на подальший етап евакуації.
— Ви тут один з батальйону?
— Нас двоє. Ілля Олегович виконує обов’язки начальника медичної служби, я — санітарний інструктор. Він анестезіолог і я анестезіолог. Ми один одного підмінюємо. Сьогодні я чергував ніч, він зараз виконує паперову роботу, а на ніч знову прийде чергувати.
— Ви берете участь в операціях?
— Анестезіолог виконує функцію анестезіолога. Якщо приходить людина з важкими пораненнями, це мій пріоритет. Якщо з легкими — є фельдшери та медсестри, які займаються перев’язками. Якщо привозять людину з травматичною ампутацією кінцівки, ми одразу починаємо працювати. Анестезіолог забезпечує внутрішньовенний доступ, ліки, кров, плазму, знеболення, інтубацію, якщо треба — під’єднання до апарату ШВЛ.
— Ви займаєтесь цим у цій операційній?
— Так, саме тут. Робота з пацієнтом передбачає, що працюють хірург, медсестра, санітар, анестезіолог. Якщо декілька пацієнтів, то анестезистка працює з одним, а анестезіолог з іншим. Привозять людину, кладуть на стіл, забезпечують внутрішньовенний катетер. Якщо потрібна масова інфузія, ставлять центральний венозний доступ. Коли хірурги отримали команду, що можуть працювати, починають операцію.
— Зараз росіяни активно штурмують ваш напрямок. Багато поранених?
— Що для вас багато? У грудні — січні було 37–43 за добу. Це багато? Напевно, так. П’ять — це багато? Мабуть, ні. Цифри тут не працюють. За минулу добу було чотири пацієнти. Один був дуже важкий — пошкодження печінки, легені, діафрагми, кишківника. Працювали всю ніч. Цифри — це невдячна річ. Може бути 37 з легкими осколками, і ми впораємося за декілька годин. Може бути 2–3 тяжких — і стабпункт працює на 100%.
— Що змінилось за останні два роки у військовій медицині?
— Люди вже знають, на що йдуть. На початку війни всі думали, що вона скоро закінчиться. Тепер усі налаштовані на довгий період. Привозимо те, що можемо зберігати довго. Кожен виконує свою роботу, передає на наступний етап, звітує.
— Чи побажаєте військовим більше вивчати такмед?
— Знаєте, люди «підтягують» медицину після першого виходу. До першого виходу вони сидять, слухають, «в носах колупаються»… У нас дівчата санітарні інструктори, дуже бойові… Якщо ви побачите нашого санітарного інструктора, то, на перший погляд, вона «дєвочка-адуванчик». Але це закінчується на першому погляді, поки вона не починає тренувати військових, дресувати, в гарному сенсі цього слова.
Тому що коли людина в стресі, то виконує це на рівні рефлексів. Турнікет накладати, подивитися на рану, затампонувати. На початку там, може, хтось умовно жаліється, мовляв, чого інструктори на нас кричать. Після першого виходу вони все повторюють, мільйон запитань ставлять. Тому медицину всі вчать…
