Ця траса має стратегічне значення, оскільки є важливою логістичною артерією для українських військ у цьому регіоні. Крім того, ворог активізувався…
Самохідна гаубиця «Богдана», без перебільшення, стала одним із символів української артилерії та вагомим чинником, який впливає на перебіг бойових дій.
Про непросту історію створення цього нині знакового для нашого війська озброєння, а саме про це йшлося в першій частині нашої розповіді, кореспондент АрміяInform докладно розпитував доктора історичних наук, професора кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрія Харука.
Сьогодні — продовження цієї розмови з професором Харуком.
— Отже, Андрію Івановичу, ви ґрунтовно розповіли про підготовку та польові випробування САУ «Богдана». А де вона зустріла широкомасштабне вторгнення окупантів?
— 24 лютого 2022 року єдиний екземпляр «Богдани» стояв в ангарі в Краматорську. Місто це розташоване в Донецькій області, у зв’язку з чим виникла реальна загроза захоплення його росіянами.
На початок російського вторгнення Генштаб ЗСУ ухвалює загалом прогнозоване рішення — знищити всю зброю і перспективні розробки, які не можна використовувати і які потенційно можуть потрапити до рук ворога. Під це розпорядження потрапила і «Богдана», яку почали розбирати.
Та втрутились небайдужі люди, які домоглися, щоб напіврозібрану САУ евакуювали з Краматорська до Житомира. Тут «Богдану» відновили, привівши у боєздатний стан. Ймовірно, вже в березні 2022-го єдиний (на той час) екземпляр 2С22 передали 1-й окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна, сформованій на базі Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
— А де саме і яким був її бойовий дебют?
— Бригада імені Богуна в перші місяці війни діяла як своєрідна «пожежна команда», підсилюючи своїми підрозділами українські війська на різних напрямках. На одному з таких напрямків — під Кривим Рогом — у квітні 2022 року і пройшла бойове хрещення «Богдана».
САУ зробила кілька пострілів, але ні розрахунок, ні корегувальники з дроном не розібралися, куди достеменно полетіли снаряди. Однак після кількох десятків пострілів, роботи на полігоні і налагодження взаємодії з корегувальниками «Богдана» повністю розкрила свій потенціал.
Наскільки можна судити, розрахунок «Богдани» працював з постійно закріпленою за ним командою корегувальників з дронами. Як відомо, росіянам не вдалось прорватись до Кривого Рогу, і певний внесок в зупиненні їхнього натиску зробила і «Богдана».
— Наскільки мені відомо з відкритих джерел, ця установка відіграла не останню роль у битві за острів Зміїний.
— На початку червня 2022 року до команди «Богдани» звернулись із запитанням: чи може вона влучити у квадрат розміром 400 на 400 метрів? Відповідь була ствердною. Ціль не називалась, але можна було здогадатись — мова йде про острів Зміїний.
Саме в той час довкола нього точились запеклі бої на морі та в повітрі — адже контроль з боку росіян цього острова, захопленого ще 24 лютого 2022-го, створював суттєву небезпеку для функціонування зернового коридору, життєво важливого для України морського шляху, яким експортувалось збіжжя та інша продукція українських підприємств. Тож уже наступного дня команда «Богдани» вирушила в Одеську область на рекогносцировку.
росіяни зосередили на о. Зміїний кілька комплексів ППО «Панцир-С1» і «Тор». На початку травня 2022-го українські війська спробували визволити острів. Їм вдалось частково вивести з ладу ворожі засоби ППО, але спроба висадити на Зміїному десант не вдалась.
Стало зрозуміло, що слід шукати інший спосіб вибити росіян з острова. Мінімальна відстань від берега до Зміїного становила 40 км — тобто теоретично до острова могли дістати щойно отримані від Франції САУ CAESAR, а також «Богдана». Цю ідею запропонували на нараді в командувача оперативного командування «Південь» генерал-майора Андрія Ковальчука — і той погодився.
— Нині такі дані, напевне, вже не є військовою таємницею. Тож де саме було обране місце для бойового розгортання САУ?
— Команда «Богдани» вирушила в місто Вилкове, розташоване на крайньому півдні Одеської області, в дельті Дунаю. З морського узбережжя неподалік «української Венеції», як називають Вилкове, — найменша відстань до Зміїного.
Ось тільки дістатись туди виявилось непросто. Місто від моря відділяє каскад островів і плавнів, по яких немає сухопутної дороги. Єдиний шлях до берега моря — по воді. Тож довелось позичити в місцевих бізнесменів понтони і докласти чимало зусиль для обладнання вогневих позицій у плавнях.
До 16–17 червня все було готове. Удосвіта 19 червня з великими труднощами на позиції доставили дві самохідки: «Богдану» і CAESAR. Однак у «Богдани» вже після трьох пострілів на максимальну дальність прогоріли ущільнюючі кільця ствола, CAESAR витримав трохи довше — після двадцяти пострілів у ньому потекло мастило.
— Тобто на тому короткому проміжку бойову роботу довелося згорнути?
Довелось везти самохідки з вогневої позиції назад — на ремонт. Згодом відремонтовані гаубиці повернулись до бойової роботи. Крім них, залучили ще РСЗВ «Ураган». Позиції установок розташували на певному віддаленні одна від одної, щоб уникнути можливості одномоментного ураження їх противником. Вогонь для спрощення корегування вівся по черзі.
Дальності «штатних» дронів-корегувальників Matrix і Mavic не вистачало. Довелось використовувати Bayraktar ТВ2, але ці дрони, щоб уникнути ураження російськими зенітними ракетами, не наближались до острова ближче, ніж на 28–30 км. Після того, як були знищені російські засоби РЕБ, корегувати вогонь стало простіше — сигнал від дронів вже не глушився. Зрештою, корегувальникам вдалось налагодити роботу так, що снаряди лягали на острів з точністю 20 метрів.
— І скільки саме тривала бойова операція?
— Методичний обстріл Зміїного тривав десять днів — з 21 по 30 червня. Неспроможність росіян протидіяти артилерійським ударам змусила їхнє командування, зрештою, ухвалити «непросте рішення» і евакуювати з острова рештки гарнізону. 30 червня, в день, коли росіяни залишили Зміїний, по острову працювала тільки «Богдана», випустивши пів сотні снарядів як «прощальний салют».
— Виходячи з цього, можна сказати, що «Богдана» довела свою необхідність у військах на практиці?
— Успішне бойове застосування САУ 2С22 і гостра потреба Збройних Сил України в сучасній артилерії спонукало українське воєнно-політичне керівництво до пошуку способів налагодження серійного виробництва цієї системи.
Це стало б суттєвим доповненням до імпортних далекобійних гаубиць калібру 155 мм, які почали тоді надходити в Україну, і знизило б залежність від поставок з країн-партнерів. Зрештою, чим більше далекобійних артсистем змогли б отримати Сили оборони України — тим ефективніше вони могли б протистояти російській артилерії.
— Утім, запити фронту завжди були і будуть наймасштабнішими. Чи вдалося їх принаймні частково реалізувати у перший рік війни? І якими були найбільш гострі питання щодо запуску САУ в серійне виробництво?
— Проблемним питанням лишалось шасі для самохідки. Ймовірно, довелось вирішувати і питання переносу виробництва ключових вузлів — навряд чи їхній випуск продовжувався в Краматорську. Це все потребувало часу, і повідомлення про початок серійного випуску «Богдани» було озвучене тодішнім міністром оборони Олексієм Рєзніковим лише в січні 2023 року.
Тоді ж він заявив, що виробництво самохідки було профінансоване навесні 2022-го — тобто вже після початку російського вторгнення. Повідомлення ілюструвалось фотографією міністра в кабіні САУ, яка суттєво відрізнялась від кабіни першої «Богдани».
— І в чому полягало вдосконалення «Богдани»?
— У лютому 2023 року проєкт САУ «Богдана» презентували на міжнародній виставці озброєнь IDEX-2023 в Об’єднаних Арабських Еміратах. Відзначалось, що конструкція гаубиці пристосована до встановлення на трьох варіантах шасі — КрАЗ, Tatra або MAN. Також вказувалось, що в перспективі «Богдана» може отримати повноцінний автомат заряджання — за взірцем шведської САУ Archer.
— Проте, наскільки мені відомо, у війська надходили ці САУ з рухомою платформою, для яких були і шасі МАЗ-6317? Що вам відомо про них?
— Конфігурація, в якій постачатимуться Збройним Силам України перші серійні «Богдани», стала остаточно відома в травні 2023 року. На початку місяця в мережі з’явились фото САУ в процесі виробництва (ще без встановленої артилерійської частини) — шасі тривісної вантажівки МАЗ-6317 і дворядна капотна броньована кабіна.
Наприкінці травня були опубліковані фотографії готової САУ на шасі МАЗ-6317. Звідки взялись ці шасі білоруського виробництва в Україні? Партія їх була закуплена ще до початку широкомасштабного вторгнення російських військ, і тепер їм знайшлось застосування.
-
- Самохідка «Богдана 2.0». Фото: АрміяInform
-
- «Богдана 2.0» на вогневій позиції. Фото: NMFTE
-
- «Богдана 2.0» у похідному положенні. Фото: скриншот
— Чи позначилося внесення цих змін у назву оновленої САУ? Можливо, вам щось відомо і про певні новації в її конструкції?
— Наразі невідомо, чи має цей другий варіант «Богдани» офіційне позначення, яке б відрізняло його від першого варіанту. В експертних колах використовується неофіційне позначення «Богдана 2.0». Відповідно перший прототип на шасі КрАЗ позначається «Богдана 1.0».
За конструкцією артилерійської частини «Богдана 2.0» переважно відповідає прототипу, однак, пізніше внесли певні зміни — артсистему, нарешті, обладнали досилачем снарядів. Досилач «Богдани» за конструкцією схожий на аналогічний вузол САУ 2С7 «Піон».
Цікаво, що пульт керування досилачем з’явився на «Богдані» ще раніше — вочевидь, самохідки випускались, уже маючи всю необхідну «обв’язку» для встановлення досилача, але відпрацювання конструкції цього агрегата затримувалось.
— Тобто тут мова вже могла йти про серійне виробництво?
— «Богдана 2.0» не могла бути масовою, оскільки за умов війни не могло бути й мови про постачання шасі з Білорусі. Ймовірно, виготовили лише кілька таких САУ, пошук шасі продовжувався, і для третього варіанту знову обрали те, що було в наявності — чотиривісне повнопривідне військове шасі серії Tatra Force, а конкретно — моделі 815-7T3RC1 8×8.R.
Такі шасі теж були закуплені до початку широкомасштабного вторгнення для РСЗВ «Буревій» — модернізованого варіанту старої радянської системи БМ-27 «Ураган». В Україну вони постачались в комплектації з восьмициліндровим дизельним двигуном повітряного охолодження Tatra Т3С-928-90 потужністю 400 к.с. і броньованою чотиридверною кабіною Puma.
Виготовили невелику партію «Буревіїв», але подальша робота припинилась — в Україні бракувало реактивних снарядів калібру 220 мм, тож модернізація «Ураганів» втратила сенс. Шасі, які залишились, використали для виготовлення САУ «Богдана».
Далі буде…
