За пів століття виробництва кількість випущених «Бойових Соколів» упевнено наближається до 5 тисяч. Винищувач перебував і продовжує перебувати на озброєнні…
Самохідна гаубиця «Богдана», без перебільшення, стала одним із символів української артилерії та вагомим чинником, який впливає на перебіг бойових дій.
Навесні 2024 року, як вже повідомляла АрміяInform, з посиланням на заяву Президента України Володимира Зеленського, обсяг випуску цих САУ сягнув десяти екземплярів на місяць. І це при тому, що 24 лютого 2022 р. існував лише один-єдиний прототип «Богдани»!
Про непросту історію створення цього нині знакового для нашого війська озброєння, зразки модернізації самохідки в інтерв’ю агентству розповів відомий дослідник озброєння, доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук. Сьогодні вашій увазі — перша з трьох частин розмови з професором Харуком.
— Хоч перші згадки про «Богдану» з’явились у соціальних мережах і засобах масової інформації влітку 2018 року, розробка колісної самохідної гаубиці в Україні має досить давню історію, — розпочав нашу розмову Андрій Іванович.
— Але хочу зазначити, що в період СРСР підприємства України були насамперед знані як потужні виробничі майданчики з продукування тих же ракет та танків. А от щодо виробництва артсистем, то відразу і пригадати важко такі приклади?..
— Дійсно, за радянських часів артилерію в Україні не проєктували, але були певні напрацювання у галузі розробки шасі. У 1980-х роках на Кременчуцькому автозаводі створили дослідний чотиривісний автомобіль КраЗ-ЧР-3130, який послужив базою для САУ 2С21 «Мста-К» калібру 152 мм, уніфікованої за артилерійською частиною з причіпною гаубицею 2А65 «Мста-Б» і самохідною на гусеничному шасі 2С19 «Мста-С».
2С21 дещо нагадувала чеську САУ «Дана». Проєктування САУ почалось у 1985 році. До 1987-го виготовили прототип на шасі КраЗ-ЧР-3130, але на цьому роботи були припинені: шасі потребувало надто глибокого допрацювання, яке визнали недоцільним.
До створення колісної самохідної артустановки в Україні повернулись лише за три десятиліття, вже в часи Незалежності.
— Отже, як науковець розкажіть нашим читачам про історію створення нині знаною самохідної артсистеми. З чого все починалося?
— Історія проєктування того виробу, який згодом став САУ «Богдана», у загальнодоступних публікаціях висвітлена доволі фрагментарно. В ній чимало білих плям, заповнити які неможливо без вивчення документації підприємств, причетних до створення самохідки.
Зі зрозумілих причин, ці документи наразі лишаються недоступними для дослідників. Тож доведеться відтворювати цю історію, спираючись на скупу інформацію із соціальних мереж та інших публікацій.
Першу інформацію про проєктування самохідної гаубиці калібру 155 мм на колісному шасі КрАЗ-6322 опублікувала 2009 року компанія ТАСКО. Треба сказати, що вибір калібру, стандартного для НАТО, в той час викликав досить жваву дискусію у військових і навколовійськових колах: мовляв, у нас же є величезні запаси снарядів калібру 152 мм, перехід натовський калібр — це непотрібні і непосильні витрати.
Однак подальший перебіг подій, особливо після початку великої війни, показав слушність такого вибору, як і вибір колісного шасі.
Історія розвитку проєкту САУ у наступні кілька років лишається наразі невідомою. Ймовірно, його «заморозили», не знайшовши зацікавленості з боку влади. Пожвавішала робота тільки після початку російської агресії у 2014 р. Але й за цих умов знадобився певний час, щоб переконати урядовців у доцільності розробки і здатності реалізувати її в Україні.
— І коли цей час настав?
— У лютому 2016 року почалась реалізація відповідної дослідно-конструкторської роботи в межах реалізації Державного оборонного замовлення. Технічне завдання розробили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України.
А виконавцем стало приватне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування». Тут виготовлялись ключові вузли гармати, включно зі стволом. Крім того, в реалізації проєкту взяли участь близько десяти інших підприємств.
Проєктування відбувалось в умовах секретності. Вперше в публічний простір згадку про нову САУ під назвою «Богдана» вніс військовий експерт Сергій Згурець, який 14 липня 2018-го заявив, що нова самохідка буде показана на параді на честь Дня Незалежності 24 серпня. При цьому жодних подробиць він не навів, що викликало чергову хвилю припущень щодо нової артилерійської системи.
— Ну, напевне, приводів для таких припущень було достатньо?
— Висловлювалась, наприклад, версія, що йдеться про спільний проєкт концерну «Укроборонпром» і польської компанії Huta Stalowa Wola (про який було згадано у звіті Укроборонпрому в грудні 2015 р.) — поєднання башти від САУ «Краб» і українського шасі (ймовірно, Т-84 чи похідного від нього).
З іншого боку, назва «Богдана», співзвучна з назвами чеських і словацьких колісних самохідних гаубиць («Дана», «Зузана» тощо), натякала на те, що це буде система на колісному шасі. Усі сумніви розвіялись 10 серпня 2018 року, коли в соціальних мережах з’явились фото дослідного зразка «Богдани», зроблені на аеродромі в Озерному (під Житомиром), де відбувалась підготовка до параду.
Виявилось, що «Богдана» таки використовує колісне шасі (тривісне КрАЗ-63221) з чотиридверною «довгою» броньованою кабіною. Але на відміну від «Дани» вона не мала броньованої башти і механізму заряджання.
«Богдана» виконана відповідно до модної в наш час концепції TMG (Truck Mounted Gun). Вона передбачає створення достатньо простої самохідної артустановки, в якій артилерійська частина відкрито монтується на шасі автомобіля підвищеної прохідності.
«Моду» на такі САУ колись задали французи, створивши свій CAESAR. Мотивом для його створення було забезпечення високої стратегічної мобільності — тобто здатності транспортувати самохідну артустановку військово-транспортними літаками.
А от в українському випадку, вочевидь, ключовим чинником вибору була вартість закупівлі та експлуатації TMG, яка суттєво нижча, ніж у класичних САУ на броньованих гусеничних шасі. Крім назви, нова українська самохідка отримала ще й позначення 2С22 — як продовження системи позначень радянського Головного ракетно-артилерійського управління.
— Але створити прототип — то лише старт робочого процесу. Чимало (якщо не більшість) зразків озброєння на цьому етапі так і не отримують перспектив розвитку. Яким був шлях «Богдани» до визнання?
— Відразу скажу — важким. 24 серпня 2018 р. прототип «Богдани» пройшов Хрещатиком у парадній колоні. Здавалося б, доля самохідки визначена: заводські випробування, потім — виробництво невеликої партії для військових випробувань, після чого — серійний випуск. Однак в українських реаліях такий чіткий і логічний розвиток подій виявився неможливим.
Причина була прозаїчною: Міністерство оборони і виробник не могли визначитись, хто ж має надати снаряди для випробувань артсистеми. У вересні 2018 року заявлялось, що виробництво снарядів калібру 155 мм (причому далекобійних — поліпшеної аеродинамічної форми типу HE ERFB-BT) розпочне Державна акціонерна холдингова компанія «Артем».
Однак цього так і не сталось. Потрібно було закупити снаряди за кордоном. Замовник вважав, що фінансувати це має Краматорський завод; виробник же наполягав, що снаряди має надати Міністерство оборони. В підсумку до кінця 2019 року «Богдана» пройшла ходові випробування, але не зробила жодного пострілу!
— Утім, потреба в подібному озброєнні для ЗСУ вже в той час була надвисокою.
— Незрозуміло, яку роль у цій тяганині відіграла поява несподіваного конкурента: у 2018 р. було укладено угоду про постачання з Чехії 66 самохідних гаубиць Dana-M2. Ці артилерійські системи мали стандартний для української армії калібр 152 мм, але за балістичними характеристиками суттєво поступались стандартним артсистемам НАТО калібру 155 мм зі стволами завдовжки 52 калібри.
Можна припустити, що Dana-M2 мала своїх лоббістів у Міністерстві оборони, які намагались усунути небажаного конкурента чи принаймні загальмувати процес прийняття 2С22 на озброєння. На офіційному ж рівні заявлялось, що конкуренції немає, бо «Богдана» призначається для переозброєння артилерійських бригад, а Dana-M2 — для заміни причіпних гаубиць Д-20 у мотопіхотних бригадах.
— Отже, на пілотному зразку «Богдани» крапка в її розвитку не була поставлена?
— Наприкінці грудня 2019 року, нарешті, розпочалися стрільбові випробування «Богдани». Був проведений гідропостріл — тобто постріл дерев’яною «болванкою», заливши у стволі гармати воду, щоб «снаряд» не загорівся. Під час таких випробувань перевіряється, чи тримає ствол необхідний для пострілу тиск, що утворюється внаслідок загоряння пороху, та робота всіх систем артилерійської установки. Здавалося б, крига скресла.
Але… за рік «Богдана» зробила лише сім пострілів: два гідропостріли, два холості і три — інертними снарядами. Навіть такий мізерний обсяг випробувань дозволив зробити певні висновки і внести зміни в конструкцію 2С22. Зокрема, у листопаді 2020-го спостерігачі зауважили, що на дослідному зразкові САУ з’явилось дульне гальмо зміненої конструкції.
Водночас конфігурація «Богдани» лишалась далекою від передбаченої проєктом. Був відсутній запроєктований механізм автоматичного заряджання на шість снарядів. Ба більше, не було навіть досилача. Це суттєво ускладнювало заряджання, бо важкі снаряди доводилось вручну піднімати на досить значну висоту.
— Але, крім суто технічних питань, розбудова даного проєкту мала і такі собі «супутні» проблеми? І як їх вдалося розв’язати?
— Тим часом тривала судова тяганина між замовником і виробником. Зрештою, рішенням Господарського суду м. Києва термін державних випробувань перенесли на другу половину 2021 року. У грудні 2020-го вдалось, нарешті, розв’язати питання зі снарядами для випробувань: партію боєприпасів придбало Міністерство оборони України в чеської фірми Excalibur Army.
Серед закуплених снарядів були і далекобійні HE ERFB-BВ. Це зрушило випробування з мертвої точки. У травні 2021-го було оголошено, що «Богдана» проходить випробування на полігоні «Широкий лан» (Миколаївська обл.) і вже зробила понад пів сотні пострілів.
У тому ж місяці на полігоні в Рівненській області завершила випробування Dana-M2. Однак на той момент чеська САУ вже, вочевидь, не розглядалась як конкурент українській. У листопаді 2020 року обсяг замовлення на Dana-M2 зменшили з 66 до лише 26 екземплярів.
Тим часом «Богдана» продовжувала випробування. Їх перенесли на полігон «Алібей» в Одеській області, де існувала можливість проведення стрільб на максимальну дальність. 20–23 жовтня 2021 року тут був проведений черговий тур стрільб.
Останні передвоєнні випробування прототип 2С22 проходив на полігоні «Алібей» з 21 грудня 2021-го до 25 січня 2022 року. Загалом за час випробувань «Богдана» здійснила 450 пострілів, використовуючи снаряди турецького і чеського виробництва.
Під час стрільби снарядами типу HE ERFB-BВ була досягнута максимальна дальність 42 км. З використанням активно-реактивних снарядів цей показник міг сягнути 60 км — але на цьому етапі «Богдана» такими снарядами не стріляла.
— І що засвідчили підсумки дослідних стрільб?
— Результати випробувань були неоднозначними. У військових виникали серйозні запитання до недостатньої якості виготовлення артилерійської частини, відсутності механізму заряджання. Шасі КрАЗ-63221 критикували за ненадійність і постійні поломки.
До того ж Приватне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ», яке виготовляло шасі для 2С22, з осені 2018 року проходило процедуру банкрутства. А за українським законодавством підприємство-банкрут не могло отримати державних замовлень…
Тож на момент початку російського широкомасштабного вторгнення «Богдана» так і залишалась в єдиному екземплярі.
Далі буде…
