Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Внаслідок сьогоднішнього ракетного удару росіян по Києву один із «прильотів» прийшовся по території Охматдиту — багатопрофільного діагностично-лікувального закладу, який надає спеціалізовану медичну допомогу українським дітям. Це найбільша дитяча лікарня в Україні і одна з найбільших і найсучасніших лікарень в Європі.
Кореспонденти АрміяInform побували на місці трагедії, де поспілкувалися з медичним персоналом закладу та його пацієнтами.
Ракета Х-101 влучила в один із найстаріших корпусів лікарні. Крім рятувальників, до розборів завалів приєдналися кілька сотень небайдужих. Поліція і військові допомагають з евакуацією пацієнтів лікарні — на даний момент медичний заклад зазнав серйозних пошкоджень, перебування хворих тут неможливе.
Розбита будівля ще димить, у повітрі — запах якоїсь хімії. Люди стоять у декілька ланцюжків і мовчки передають уламки цегли.
Під ногами — скло, шматки дерев та будівельного сміття. Час від часу чутно голосні вигуки — вимога подати тиск для води. Шланг тримають над головами. Іноді всіх просять замовкнути — слухають, чи чутно людей під завалами…
Серед рятувальників помічаємо офіцера ДСНС — обличчя в кіптяві, рука з брудним бинтом.
Поруч, на газоні — винесене з однієї з палат сучасне лікарняне ліжко. Він дивиться перед собою і промовляє повільно:
— Не розумію. Не розумію, ким треба бути, щоб бити по лікарнях, по дітях. Хоча — розумію… Треба бути істотами нової породи — росіянами. У них немає нічого святого. Вони не вперше б’ють саме по житлових районах, по енергетичних об’єктах. Я працював у різних містах, бачив багато наслідків прильотів. Скрізь одне й теж — удари по людях, по цивільних.
Чоловік зазначив, що на території Охматдиту загинули люди, поранених — кілька десятків. Рятувальники намагаються розшукати тих, хто може перебувати під завалами, рятують рештки обладнання.
Лікарка відділення ургентної хірургії і трансплантології Дар’я Дєгтярьова нервово курить, дивлячись скляним застиглим поглядом на зруйновану будівлю корпусу.
Час від часу жінка потирає невелику рану на руці — слід від скла. Розповідає, що в момент повітряної тривоги перебувала на робочому місці. Щойно пролунала сирена, маленьких пацієнтів доправили до укриття. В коридорах відділення, якомога далі від вікон і дверей залишилися лише найважчі хворі — ті, хто перебував на діалізі, під крапельницями або ті, хто не міг самостійно пересуватися.
— У момент «прильоту» я була з хворою дитиною на УЗД-обстеженні. Спочатку впали ми, потім — стеля на нас. А вже потім був звук вибуху. Доправили дітей, які були з нами, до безпечного місця і побігли в наше відділення.
Уже там побачили, що у відділенні повибивало шибки, зірвало навісні стелі.
Але, за словами лікарки, маленькі пацієнти тримаються:
— У нас такі діти. У них довгий і складний шлях. Тому я не можу сказати, що хтось панікував або дуже був переляканий.
Пані Дар’я розповідає, що кілька хворих все ж таки посікло осколками скла, але більше постраждали звичайні перехожі або відвідувачі закладу, які перебували на території закладу та не встигли дістатися укриття.
Є загиблі серед її колег.
— Ми знаємо, що загинула наша колега, лікар. Завідувачку відвезли з важким пораненням.
У відділенні абдомінальної хірургії на дивані сидить одеситка Галина і намагається заспокоїти сина. Артем зазнав гострої реакції на стрес. Він плаче і питає маму, а чи не буде знову «бабахів»…
Галина заколисує дитину і розповідає, що до Києва їх доправили після того, як поряд з медичним закладом в Одесі, де вони проходили лікування, також розірвалася російська ракета.
— Ми сподівалися, що росіяни не дістануть нас тут, у Києві. Я не знаю, куди мені везти дитину, щоб почуватися в безпеці і закінчити лікування. Нехай вони будуть прокляті! — у розпачі викрикує жінка.
У сквері на території Охматдиту на медичну допомогу очікують Любов і її 6-річна донька Софія. Мати затискає шматком бинта ранку на голові дівчинки — на білій тканині йод з кров’ю. Вони мешкають поблизу медичного закладу.
— Коли почули сирену, сховалися у ванній кімнаті. Проте вибух був такої сили, що вибило двері, дитину зачепило осколком, — розповідає жінка.
А маленька українка з ранкою на лобі вже відволікається на розмову з військовим, який дарує їй шеврон — український прапор…
На дану хвилину внаслідок російської атаки на Україну відомо про 28 загиблих і 112 постраждалих. Україна ініціює скликання надзвичайного засідання Радбезу ООН.
Фото авторів
