Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Прикордонник з позивним «Дід» долучився до Сил Оборони України від перших днів російського вторгнення.
Про бійця розповіла 29 червня Державна прикордонна служба України.
Попри поважний вік, та відсутність бойового досвіду (за плечима мав лише строкову), але чоловік відчував, що мав стати на захист Батьківщини та своїх двох онучок.
На полігоні, де одразу потрапив під ракетний обстріл росіян, пройшов тренування на навідника СПГ.
Відтоді за цим фахом і воював — спочатку на Словʼянському напрямку, потім в Серебрянському лісництві. А нині боронить Україну на Вовчанському напрямку.
«У цій місцевості небо практично не буває чистим. Такої кількості безпілотних літальних апаратів я ще не спостерігав. Маємо пристосовуватися, відповідно вдосконалювати навички й працювати швидше», — розповідає Дід.
Ділиться набутим досвідом й каже, в його роботі найголовніше — оперативність, адже його протитанковий гранатомет росіяни «засікають» швидко, і щоби вийти з-під ворожого удару доводиться відпрацьовувати у відповідь.
«СПГ себе дуже демаскує. Робимо 3-5 пострілів і їдемо. З місця працюємо максимум 10-12 хвилин, увесь час – до позиції та від неї — займає хвилин 40-45», — пояснює Дід.
Більшість побратимів Діда — ровесники його сина, який також захищає Україну.
«Ми тримаємо зв’язок, я хвилююся за нього, а товариші підбадьорюють. В кожному з них бачу свого сина. Буває іноді й повчаю, але все з батьківською любов’ю, бо ми тут усі одна велика сім’я», — каже Дід.
Як повідомляла АрміяInform, боєць на позивний «Чиж» розповів про те, як забалакував і нищив окупантів у Красногорівці.
