У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
Для застосування хімічної зброї військові рф використовують скиди, хімічні гранати або схожі на них саморобні пристрої.
Про це розповів пресофіцер 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Олександр Бородін в ефірі «Суспільне.Новини».
«В цілому це по стандарту скиди, хімічні гранати або саморобні пристрої на кшталт хімічних гранат. Це не є зброя, яка може призвести до загибелі військовослужбовців, але це зброя, яка може призвести до тривалого виведення з боєздатності», — пояснив він.
Олександр Бородін зазначив, що дана зброя здебільшого ускладнює дихання та викликає судоми, тому військовослужбовця доводиться госпіталізувати.
«І ще психологічний фактор. Так, скиди працюють постійно. Хлопці до цього звикли. Але, коли ти розумієш, що там умовно на якусь кількість скидів може бути хімічна зброя, навіть якщо ти розумієш, що вона буде не смертельною, але це є психологічний фактор, який діє на хлопців. До цього треба бути готовим», — наголосив він.
Пресофіцер 3 ОШБр ЗСУ підкреслив, що здебільшого військовослужбовцям допомагають захиститися від хімічної зброї протигази.
«Це не радянські, а закордонні зразки. Основна проблема цієї зброї полягає саме в контакті, якщо ти будеш дихати цим газом. Військовослужбовці мають захист від цього», — пояснив Олександр Бородін.
За його словами, найбільшою проблемою є психологічний чинник, оскільки бійці ніколи не знають, коли ворог застосує хімічну зброю знову.
Нагадаємо, за період широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України ворог одночасно із застосуванням звичайних засобів вогневого ураження застосовує спеціальні боєприпаси, споряджені небезпечними хімічними речовинами, переважно — CS (2-Хлоробензальмалононітрил). Основним засобом доставки є скиди гранат К-51 та РГ-ВО з БПЛА.
Як вже повідомляла АрміяInfоrm, окупанти зазнають величезних втрат у живій силі й техніці, але все одно намагаються одразу закопуватися на захоплених позиціях.
