Правоохоронці встановили особу громадянина та притягли його до відповідальності, а суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією особистого «Iphone 8»,…
Стабільне постачання пально-мастильних матеріалів в умовах війни відіграє одну з ключових ролей як у контексті належного забезпечення економіки, так і в процесі реалізації військових операцій.
Цей історичний урок було засвоєно в період Другої світової війни, а саме під час так званого дня «Д» — початку операції з висадки зведених сил і засобів антигітлерівської коаліції в Нормандії.
Насправді висадка повітряного та морського десантів на узбережжя французької Нормандії мала назву «Оверлорд» і передбачала не лише деокупацію Франції, але й включала операцію з налагодження стабільного логістичного забезпечення пально-мастильними матеріалами військ союзників. Саме про цю маловідому сторінку історії йтиметься в даній статті.
Автором плану постачання палива для військ союзників під час деокупації Європи був лорд Луїс Маунтбаттен, керівник Об’єднаних операцій Британії, який у далекому квітні 1942 році занотував свою ідею з прокладання трубопроводу під Ла-Маншем.
Від британського парламенту цим проєктом опікувався Джеффрі Ллойд, який фактично створив консорціум та запросив до реалізації задуму голову англо-іранської нафтової корпорації сера Вільяма Фрейзера. Також до робочої групи входив Джон Августус Оріел, головний хімік Shell Petroleum Co, який, попри свій поганий зір (практично був втрачений через отруєння іпритом під час Першої світової війни), зробив достатньо вагомий внесок у реалізацію даного проєкту.
Пропозицію Маунтбаттена підтримали британські інженери, зокрема Кліффорд Гартлі запропонував технічні рішення, які знівелюють вплив сильних течій на стійкість підводного трубопроводу.
Вже за два місяці, у червні 1942 року, був виготовлений експериментальний взірець трубопроводу з діаметром в п’ятдесят міліметрів зі свинцю з шарами сталевої стрічки та важкого оцинкованого сталевого дроту. Даній конструкції було присвоєна кодова назва HAIS.
Менш ніж за рік, у квітні 1943 року, відбулись випробування іншої конструкції трубопроводу, яка мала кодову назву HAMEL і виготовлялась зі сталі та була більш гнучкою, якщо порівнювати із HAIS, що зменшувало ризики розгерметизації під дією підводних течій або штормів.
Безпосередньо сама операція PLUTO (Pipe-Line Under The Ocean або Pipe-Line Underwater Transport of Oil) розпочалась у серпні 1944 року і полягала в тому, що необхідне паливо для деокупації Європи постачатиметься з Ліверпуля до південно-східного узбережжя Великої Британії, а потім через два маршрути підводних трубопроводів надходитиме до вже звільнених районів Франції.
Перший маршрут під кодовою назвою BAMBI пролягав від острова Уайт до Шербура у Франції, його загальна протяжність становила 112 кілометрів.
Другий маршрут під кодовою назвою DUMBO з’єднував Дангенес і Грейстон на Ромні-Марш з Булонь у Франції — загальна протяжність становила 48 кілометрів.
Цікавий нюанс полягав у маскуванні наземних об’єктів цих трубопроводів. Так от, щоб захистити насосні станції, усі установки були замасковані під бунгало, гравійні кар’єри, гаражі та навіть магазин морозива.
Для завдань з маскування було зведено кілька нових будівель, але переважно були адаптовані наявні будинки — загалом було використано 27 будівель.
Після того як проєкт був реалізований, через трубопроводи щодня постачалось понад три тисячі тонн палива. Загалом, до моменту завершення Другої світової війни, через ці підводні трубопроводи було протранспортовано щонайменше 520 мільйонів літрів бензину.
На той момент це був безпрецедентний проєкт в історії трубопровідного транспорту, але його реалізація була більш ніж обґрунтована та доцільна, адже альтернативний варіант постачання палива був надзвичайно нестабільним — танкери, наповнені бензином і нафтою, були легкою мішенню для німецьких бомбардувальників, берегова лінія була всіяна підводними мінами, а відправка великотоннажних кораблів для заправки сил союзників після їхнього запланованого вторгнення призвели б до певного хаосу на береговій лінії Франції. Окрім цього, нафтові танкери були в дефіциті, а їх перенаправлення з Тихоокеанського фронту в Ла-Манш могли б змінити ситуацію у війні з Японією.
Сьогодні ми зіткнулись з аналогічним за ідеологічною суттю ворогом — це фашизм XXI сторіччя, якого обов’язково здолаємо всім цивілізованим світом, але нам потрібна консолідація зусиль як для сил підтримки, так і для лінії фронту.
Розраховуємо на достатні поставки озброєння та матеріально-технічну допомогу для відновлення енергосистеми й енергетичної галузі загалом.
