Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Колись ми з друзями чимало днів провели на стрільбищах, куди їздили тренуватися з особистою зброєю. Більшості з нас цей досвід став у нагоді під час війни.
Вже в армії мене часом засмучували моменти стосовно підготовки і культури поводження зі зброєю. Людський чинник, та і як відомо з некомерційної організації за безалаберність не виженуть.
На щастя, хороших моментів теж вистачає, і от нещодавно пощастило провести день в, як то кажуть, правильній атмосфері навчань.
Інструктори окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша готували бійців працювати з антидроновоми рушницями. Тільки не тими, що відомі як засоби РЕБ, а з дробовиками 12 калібру.
Після детального огляду зброї, пояснення які і чому получоки і набої відбиралися експериментальним шляхом для успішного ураження БПЛА, кожен мав продемонструвати розуміння, що до чого, зібрати і розібрати рушницю.
Інструктори відпрацьовували вправи з бійцями, як носити зброю, щоб швидко приймати положення, вкладатися. Пропрацьовували позицію для стрільби, бо віддача відчутна.
Багато уваги приділялося техніці безпеки, обговорювалося все дуже докладно, до найменших дрібниць.
«Ставте будь-які питання, навіть якщо вони вам здаються дурними. Дурним в навчанні може бути лише пробіл там, де все здається зрозумілим, але ти не пересвідчився, що правильно то розумієш.
На бойових вам доведеться працювати в команді і швидко ухвалювати рішення відкрити вогонь. Здавалося б очевидно, що ті, хто поруч мають присісти, але я не втомлююся ще раз повторити це. Комунікуйте постійно» , – інструктор обговорював з бійцями все, аж до того, як можна застосовувати дробовики при штурмі, чи захищати бліндажі від дронів.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
Старший інструктор на навчаннях — підполковник Олександр, командир зенітно-ракетного дивізіона 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Професійний військовий, який свого часу, звільнившись з армії, пішов у бізнес, працював за кордоном, де і зустрів широкомасштабне вторгнення.
У 2022 році чоловік повернувся в Україну і доєднався до Сил оборони. У його підрозділу 20 підтверджених цілей: 12 гелікоптерів і 8 літаків. Це тільки те, що вдалося підтвердити.
«російська військова галузь розвивається не по днях, а по годинах, їх дрони мають різні частоти, які ще й міняються на ходу, тому часто засоби РЕБ не можуть посадити ворожі FPV.
І якщо через РЕБ прориваються, то залишається старий надійний спосіб збиття літаючої цілі. Від FPV практично неможливо втекти, краще зустріти цього ворога зброєю.
Напівавтоматичний Hatsan Escort здатний знищити ціль ефективно на відстані 120 метрів. 10 пострілів на хвилину. Це дуже хороший шанс порівняно з бігом по посадці, повірте», — каже Олександр і додає:
«Ми маємо на 70 відсотків армію добровольців. Таких людей — які покидали хорошу роботу, по суті, теплі місця за кордоном — в нашій бригаді дуже багато. Ще в мене чимало хлопців по 22 роки, вони могли не призиватися, але пішли.
На початку багато хто не мав базової підготовки. І цією підготовкою ставала сама війна. Це жорстокий відбір. Моя задача навчити всьому, що я вмію, передати досвід максимально, чи то мова йде про ПЗРК чи то про мисливську рушницю.
Тут факторів успіху багато — де знаходиться стрілок, його досвід, ТТХ зброї. Ефективність буде, коли бійці отримають хорошу підготовку, відчують оцей спортивний раж, розумієте».
Підрозділ якийсь час перевіряв, як воно — збивати дрони з дробовиків в бойових умовах. Починали зі звичайних двустволок. Практика показала — це працює.
Обрали Hatsan Escort як кращий варіант. І командиром бригади було ухвалене рішення закуповувати такі рушниці.
На момент нашої зустрічі Олександр з колегами підготував 50 бійців, в той день було заняття з 25 з них. В першу чергу, відбирали мисливців, потім гарних стрільців.
«Робота дуже відповідальна — збивати, коли всі ховаються. Треба мати характер. Бути фізично міцним, ну і: здоровий спосіб життя», — посміхається інструктор.
Самі ж бійці кажуть — те що доведеться тягати додаткову зброю для них не проблема, порівняно з постійними атаками FPV.
Перед переходом до вогневого рубежу інструктори з підрозділу РЕБ демонструють бійцям «мавіки» і FPV.
Ті, хто ще не стикався з дронами мають почути звук і побачити, як вони рухаються і з якої висоти зазвичай працюють на скиди. Зрозуміти який вигляд матиме ціль, по якій їм доведеться працювати.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
«Маємо справу з 70-90 FPV на день. Ми їх виявляємо, але не всі встигаємо погасити нашими засобами. Тому доведеться братися за додаткові інструменти.
Ці рушниці перекривають робочу дистанцію, з яких дрони кидають скиди. Основні висоти — 50, 80, 100 метрів», — розповідає інструктор.
«Є домовленість — свої над вашими позиціями зависати і затримуватися не будуть, або ви будете попереджені. Ваша задача збивати.
Навіть якщо баба в ступі летить без українського паспорта — ми маємо її збити», — додає Олександр та знову і знову наголошує на техніці безпеки:
«Пацани, я знаю, що комбриг обіцяв вам годинник за збитий FPV, але прошу, не бігайте за дронами, щоб доказати, що збили. Не піднімайте руками, не смикайте кошкою.
Ворог постійно вигадує щось, і коли такі подарунки падають, а хтось підходить за сувеніром, заряд підривається. Такі випадки на жаль були вже. Дрон упав — ти побачив і кажеш — побратим красавчик, записали в журнал. Цього достатньо».
«Переживати не варто — рушниця простіша за ваші автомати. Але тренуватися потрібно при кожній можливості» — каже інструктор Віктор.
Першу рушницю він мав вже у 7 класі, коли став ходити з батьком на полювання. Досвідчений мисливець. Не дивлячись на поважний вік, з 25.02.22 на війні. Розповідає, що бійці спочатку скептично ставилися до дробовиків — казали краще дайте кулемет.
«Потім побачили, як то на практиці і нині просто в ейфорії, встигай тільки мішені ставить на 60, а після 120 — так взагалі думка у всіх міняється», — посміхається Віктор.
В цей день хлопці стріляли по прив’язаних кульках. Наступним етапом будуть кульки з гелієм.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
Поки Віктор з хлопцями стріляють, маю змогу поговорити з Олександром і на інші теми. Було приємно спостерігати, як уважно він працює з бійцями, як говорить. У всьому відчувалася щирість і максимальна віддача. Тож я питаю про принципи, якими керується Олександр, як офіцер і командир.
«Основний — не намагаюся зробити з них олов’яних солдатиків, розумієте про що я? Мене цікавить в першу чергу фаховість, в нашій ПЗРК-шній справі — мають збивати все, що літає.
Ворог розвивається — рік тому ми ще не знали майже, що таке FPV, зараз маємо війну дронів. Дисципліна. Зверху донизу — офіцери мають працювати. Передавати досвід. Контроль. Планування. Брифінги. Перевірка і вибір позицій. Рекогносцировка.
Ситуація, коли командир не бачив позицій, де мають працювати бійці, неприпустима. Співпраця і комунікація з суміжниками. Післяопераційний аналіз. Ми робимо глибоку лінію, прикриваючі різні підрозділи.
Аналіз обов’язково. Особливо це стосується помилок. Бо, на жаль, є трагічні помилки. Багато говорити з бійцями — до мене може підійти будь-який солдат з любим питанням. Намагаюся допомогти. Небайдужість. Відпустки бійцям, навіть враховуючи важкі реалії фронту, це обов’язково. Мотивувати людей».
Наостанок хочу навести слова бійців про свого командира — вважаю це важливим.
«Коли тільки потрапили в підрозділ, він вникав в наші всі проблеми, в тому числі побутові — де живемо, що їмо, це важливий момент. І плюс навчання. Постійно нас возив на навчання. Щоб ми вижили. Дисципліну тримає. Вимогливий, але справедливий».
«Останній раз, коли я був на штурмі, він все контролював. Фактично витягнув нас, сам приїхав особисто, забрав. Я поранений був — то турбувався як я, що мені потрібно, не кинули мене. Ви же знаєте, як буває. А тут ти відчуваєш, що потрібен».
