Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
Облаштовувати побут, плекати затишок, враховувати естетичні дрібниці, підтримувати комфорт — і все це може зникнути в один момент.
Рік тому тривали важкі бої за Бахмут на Донеччині. Рік тому, навесні, місцеві мирні мешканці залишали свої оселі, тікаючи від війни, в безпечніші місця.
Хтось накопичував на власне житло пів життя — і вимушений був покинути його. Хтось, можливо, щойно придбав квартиру, облаштував кухню, спальню, придбав найновіші меблі — і вимушений був все це залишити:
Хтось вкладав в інтер’єр багато грошей, а хтось — емоції та щемні дрібниці. І все це довелося залишити:
І все це — проти власної волі. Оселі, в яких було інвестовано стільки любові, спорожніли — але в них все ще залишилося багато тепла, затишку і… надії на те, що до них повернуться. Час на годинниках наче зупинився і очікує господарів:

Історію міста і місць рік тому фіксував наш колега, фотограф Віталій Павленко, який обороняв Бахмут у лавах 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Усі ці фото не мають ні адрес будинків, ні імен їхніх власників — але з них зчитується чимало історій:

Наскільки швидко та негайно довелося рятуватися мешканцям, наприклад, цієї квартири, що вони не встигли забрати світлини цієї дівчинки? Чи дитячі ще чорно-білі світлини:
А зверніть увагу на цю світлину: хтось інвестував у ювелірку. Можливо, це мав бути подарунок. Чи цей перстень уже був подарований? Де зараз його господар? Чи встиг він порадіти прикрасі:

А ця плитка і новенькі меблі на кухні? Скільки вони встигли прослужити своїм господарям? Рік, два? Але прийшла війна:

А в цій квартирі хтось любив фільми — он який запас мав, ще на дисках:

А власник цієї квартири, напевне, мав город чи невеличку земельну ділянку — і ось такі «часникові заощадження»:

Хтось мав запаси харчів, як у цій оселі, напевне, вже не судилося скуштувати:
А господиня цієї оселі насушила он скільки сухарів:

А зверніть увагу на цю нішу в стіні: там стоїть соляна лампа із сусіднього від Бахмута Соледара. З написом, на хвилиночку, «Україна, СБУ»:

Бахмут стійко тримав оборону. Навіть «причепурившись» і демонструючи це своїм зовнішнім виглядом — розмалювавши гаражі в синьо-жовті кольори:

@armyinformcomua
«Сірий та вогкий ранок понеділка» для 33-ї окремої механізованої бригади розпочався з відбиття штурму: противник атакував у дві хвилі, задіявши щонайменше шість одиниць «замангаленої» техніки в напрямку села Володимирівка.
Боєць самохідного артилерійського дивізіону Президентської бригади Андрій, позивний «Артист», який наїхав на «шлагбаум» із чотирьох протитанкових мін і дивом залишився живим, діставши контузію, розповів про той вибух, свою роботу з бусоллю та мотивацію повернутися у стрій.
Підрозділи безпілотних систем об’єднаних Сил 3-ї Залізної бригади продовжують очищати Харківщину від ворожих груп, знищуючи як FPV-«ждунів» на маршрутах, так і піхоту, що намагається сховатися у бетонних комунікаціях.
Розвідники 3-ї окремої штурмової бригади зупинили просування російської диверсійно-розвідувальної групи в районі Новоселівки. ДРГ планувала прорив на ділянці Третього армійського корпусу, створення плацдарму для наступу на Оскіл і перерізання траси Ізюм—Словʼянськ.
22-річний командир відділення 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади, позивний «Булат», який проміняв військовий інститут на піхоту, бо там «було занадто скучно», розповів про ближні контактні бої та командну роботу зі знищення окупантів.
СБУ викрила російську агентку, яка під виглядом прибиральниці шпигувала в оселях українських воїнів, нею виявилася завербована окупантами 54-річна жителька прифронтової Дружківки, яка чекала на захоплення міста.
від 25000 до 30000 грн
Миколаїв
Військова частина А1688
Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…