Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Нещодавно мережами розійшлося відео ОМБр імені князя Володимира Мономаха, на якому за 15 хвилин бою екіпаж українського Т-72 знищив три ворожі Т-80. Нам вдалося трохи, з огляду на оперативну ситуацію, поговорити із цими відчайдушними хлопцями.
Боєм керував 25-річний командир з позивним «Чех». На той момент хлопець лише три місяці перебував на фронті, тож, по суті, це був один з перших його боїв. «Чех» розповів, що працював на залізниці, мав бронь, але правом лишатися на цивільній роботі не скористався.
— Прийшла повістка. Оновлення даних у ТЦК. Зрозумів це так — пора. І ось я тут, — усміхається воїн.
У навчальному центрі три з половиною місяці проходив підготовку на Т-64 і Т-72. Вважає, що своїми досягненнями завдячує, зокрема, інструкторам.
— Мені пощастило з наставниками. Я вчився на командира, але їздив на місці механіка, а також навідника, що допомогло краще зрозуміти специфіку роботи кожного члена екіпажа. Інструктор навчив, що «диявол криється в дрібницях» — має бути відпрацьований кожен момент, починаючи від завантаження боєкомплекту в машину, закінчуючи пострілом, — розповідає «Чех».
Хлопець згадує, що спочатку день того карколомного бою нічим не відрізнявся від попередніх чергувань, але далі події розвивалися стрімко:
— Отримали наказ висунутися на вогневий рубіж, і під час руху по маршруту в лівий борт врізався ворожий дрон. Яскравий початок. Захист спрацював як треба, і ми поїхали далі. Спочатку я побачив дві ворожі машини. Одна стала, друга крутилася поряд, це дозволило їх влучно вразити, навздогін вразили і третю, яка якраз намагалася відкотитися. Ворог часто поводить себе так, наче їде на парад. Надто самовпевнено. Тому в даному разі Т-80 не показали своїх переваг. Які перед ними були поставлені завдання, сказати складно, гадаю, це було прощупування нашої оборони.
«Чех» каже, що завжди важливо виявити ворога першим і рухатися — саме це дає перевагу в бою.
— Стабілізатор дозволяє вести прицільний вогонь на ходу. Я сказав механіку грати вперед-назад, щоб наші координати було важче передати артилерії, — згадує воїн. І додає: — Один би я так себе не показав, це все злагоджена робота досвідченого екіпажу, який знає, як працювати, куди дивитися. І не підвела машина.
Механік-водій цього екіпажу на танках працює 2 роки, до того був трактористом. Каже, що стикався з різними складними моментами, але в такому бою брав участь уперше. Молодого командира поважає і довіряє. На запитання, чи відчував азарт у бою, усміхається:
— У роботі в мене зосередження більше, ніж азарту, моє завдання — не затримуватися на місці, маневрувати і вивезти екіпаж з бою. Я з машиною одне ціле, це як одна моя рука.
Навідник каже, що по кожній ворожій машині випустив два снаряди. Хлопчина теж зовсім юний, але брав участь у багатьох боях, іноді на відстані 400 м до ворога.
А «Чех» тим часом підкреслює важливість планування та аналізу.
Каже, що перед роботою він програє в голові можливі сценарії, це допомагає налаштуватися, така собі чернетка бою виходить. А після того, як вертається, гортає в пам’яті все, що казав, що робив, і це дозволяє бути більш ефективним.
— Важливо обговорити всі моменти з екіпажем, наголосити щодо якихось помилок чи, навпаки, сказати — ти отут зробив правильно, навіть без наказу. Окрім лідерських якостей, командир повинен мати розуміння, як працює машина, про тактику, стратегію бою і як працювати з людьми. Що найголовніше в танку? Усе важливе. Але основне — комунікація екіпажу.
Фото автора
