Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Нафтогазова промисловість росії, що включає в себе видобуток, переробку, транспортування і збут нафти, а також виробництво, транспортування і збут нафтопродуктів, — провідна галузь економіки держави-агресора.
Удари безпілотниками по нафтопереробних заводах завдають значної шкоди російській федерації і неминуче призводять до втрат, як фінансових, так і ресурсних. Незабаром росія може відчути дефіцит нафтопродуктів, що позначиться, зокрема, на забезпеченні окупаційного військового контингенту. Про це розповідає кандидат технічних наук, колишній директор з комунікацій НАК «Нафтогаз України», а нині — військовослужбовець ЗСУ Максим Білявський.
Потенціал нафтової галузі ворога співрозмірний з військовим бюджетом
Держава-агресор щорічно видобуває понад 530 млн тонн нафти, з яких 53% переробляється на 47 нафтопереробних заводах із встановленою потужністю 312 млн тонн. Як наслідок, випускається у річному еквіваленті 45 млн тонн бензину та 85 млн тонн дизельного палива. Таким чином, ворог раніше мав можливість повністю задовольняти внутрішній попит, а також щорічно експортувати 5 млн тонн бензину та 40 млн тонн дизельного палива.
Примітно, якщо взяти до уваги відстань розташування нафтопереробних потужностей від державного кордону України, вони можуть бути класифіковані за наступним принципом: 10 об’єктів — до 500 км; 10 об’єктів — від 500 до 1000 км; 11 об’єктів — від 1000 до 2000 км; 16 об’єктів — від 2000 до 6500 км. Якщо перерахувати кількість об’єктів на відстані до 2000 км у встановлену потужність переробки, то вона становитиме приблизно 233 млн тонн, або 75% річних проєктних спроможностей.
Важливо відзначити, що невід’ємною частиною технологічного процесу переробки нафти є інфраструктура зі зберігання й транспортування, — загалом це сотні ворожих об’єктів тільки в радіусі до 1000 км.
Загалом оцінити весь потенціал нафтової галузі ворога найкраще у фінансовому еквіваленті. Отже, за оцінками агентства Bloomberg, у 2023 році російський бюджет отримав майже 100 млрд доларів від експорту нафти та нафтопродуктів, що співрозмірно з офіційним військовим бюджетом агресора. До того ж на внутрішньому ринку впродовж минулого року було реалізовано продукції нафтового сектору майже на 60 млрд доларів.
Санкції поступаються в результативності фізичному виведенню з експлуатації певних об’єктів
Одночасно з валютними надходженнями, на жаль, у 2023 році суттєво збільшилась прибутковість основних російських компаній. Наприклад, найбільший оператор з морських перевезень вуглеводнів — «Совкомфлот» завершив минулий рік із чистим прибутком $0,9 млрд, що вдвічі більше за показники 2022 року. Також у приклад може навести фінансовий результат, компанії «Каспійський трубопровідний консорціум», який у 2023 році збільшив прибуток майже вдвічі до рівня $0,1 млрд. Також із суттєвим прибутком $1,3 млрд минулий рік завершив холдинг «Лукойл».
На жаль, все вказує на те, що поточний пакет санкцій недостатньо обмежує нафтовий сектор ворога. Тому потрібен спеціальний пакет санкцій, який повинен передбачити жорсткі прайс-кеп на всі сорти російської нафти, санкціонувати всі 147 суден «Совкомфлота», ввести фінансово-технічні обмеження для логістичних компаній й транзакцій по розрахунку за кров війни.
На тлі пасивності діючого пакета санкційних обмежень фізичне виведення з експлуатації відповідальних вузлів нафтопереробних станцій ворога, а також допоміжної інфраструктури є більш результативними. Наприклад, за останні три місяці було виведено з ладу окремі технологічні вузли на 15 нафтопереробних заводах агресора, які формують 46% встановленої потужності ворога.
Попри те, що заводи продовжують працювати, ціни на нафтопродукти вже зросли на 12%
Здебільшого ураженню піддавались ректифікаційні колони — базовий елемент будь-якого заводу, де відбувається розщеплення сировини на різні види нафтопродуктів. Забезпечити повноцінний захист таких вузлів доволі складно, з одного боку — через їхні габаритні розміри: висота до 40 метрів, а з іншого — через брак систем ППО та РЕБ.
Враховуючи, що НПЗ — це складний технологічний комплекс з великою кількістю дублюючих ліній, тому доречно вважати, що виведення з ладу ректифікаційної колони призводить до зменшення продуктивності переробки у більшості випадків. Саме цим пояснюється валове падіння обсягів переробки нафтової галузі агресора лише на 4% у річному перерахунку, але навіть такий градієнт вже позначився на цінах внутрішнього ринку агресора — вони лише в березні зросли на 12%. Пік дефіциту нафтопродуктів ворог відчує вже в першій половині квітня через сезонне зростання попиту на тлі старту сільськогосподарських робіт.
Попри те, що в окремих випадках ворожі нафтопереробні заводи продовжували працювати, вихід на проєктну потужність можливий лише у довгостроковій перспективі через підсанкційність окремих вузлів. Наприклад, Нижегородський НПЗ, який становить 5% загальної встановленої потужності переробки, був атакований у січні 2024 року і досі не відновив повноцінну роботу через відсутність компресора.
Утім, ворог намагається замістити необхідні імпортні деталі через організацію власного виробництва, зокрема лопаток та підшипників турбіни — складового вузла згаданого вище компресора. Відтак потрібно розширювати перелік підсанкційних підприємств та деталей, не залишаючи жодних можливостей для відновлення потужностей ворога.
Примітно, що бувають випадки, коли технологічна схема нафтопереробних заводів була спроєктована за принципом послідовного підключення ректифікаційних колон або інших посудин, що працюють під тиском.
Наприклад, Новокуйбишевський НПЗ з потужністю переробки 9,2 млн тонн, що становить 3% від загальних спроможностей ворога. Після атаки одну із технологічних установок було зупинено, але разом з нею довелося зупиняти ще одну, яка через послідовну схему гідравлічного підключення не змогла підтримувати свою роботу без дієздатності пошкодженої.
Отже, ворогу досі недоступні спроможності з переробки 3,7 млн тонн сирої нафти, або більш ніж 1% від загальних встановлених потужностей.
Найімовірніше, подібна ситуація матиме місце на одному з найбільших нафтопереробних заводів Танеко, де 2 квітня 2024 року внаслідок атаки БПЛА була вражена одна з установок первинної переробки нафти. Важливо звернути увагу, що даний об’єкт розташований за 1122 км від державного кордону України.
Вибуття потужностей переробки змушує ворога зменшувати видобуток і втрачати ринки збуту
Підсумовуючи, ворог відчуває втрату нафтопереробних потужностей. Про це свідчить і зростання цін на роздрібному ринку, і поява різноманітних міфів в інформаційному середовищі. Один із них про те, що нібито інциденти на ворожих нафтопереробних заводах вплинуть на глобальне подорожчання котирувань нафти — це повна маніпуляція щонайменше з трьох причин.
Найперше, нафта, яка вже зарезервована на нафтопереробних заводах ворога ніяк не може потрапити на глобальний ринок через її призначення для внутрішнього ринку, наприклад виробництво реактивного палива.
По-друге, частка російської нафти на глобальному ринку немає визначального впливу на баланс, і відповідно ціноутворення маркерних сортів. По-третє, нафтові котирування зростали на глобальному ринку і до кампанії з уражень НПЗ на тлі відновлення економіки КНР після завершення китайського нового року.
Насправді відбуватиметься в короткостроковій перспективі наступне. Вибуття потужностей переробки змусить ворога або зупиняти видобуток на цей обсяг, або збільшувати продажі (до ліміту ОПЕК+), що в жодному разі не може підштовхнути до зростання нафтових котирувань.
Цілком очікувано, що у квітні ворог скоротить видобуток та експорт нафти приблизно на 0,35 млн барелів. Водночас залишається сподіватись, що, наприклад, Саудівська Аравія скористається такою тенденцією та почне перебирати частку на глобальному ринку.
Найімовірніше, у травні продовжиться зменшення видобутку та експорту нафти щонайменше на рівні 0,4 млн барелів. Тож, простежується тренд скорочення майбутніх доходів держави-агресора від діяльності нафтового сектору.
Утім, ефект може бути значно підсилений, якщо щотижня вибуватиме щонайменше по дві ректифікаційні установки. За такої динаміки вже за пів року ворог відчує критичний дефіцит нафтопродуктів як матеріального ресурсу для своєї армії, так і засобу фінансування своєї економіки.
Пам’ятаймо, що російська нафта — це кров війни, і вона має бути повністю зупинена.
