Видатний український військовий і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького та лідера козацької революції 1648–1657 років Богдан Хмельницький відіграв в історії…
Коли від вогню кулемета бійця спецпідрозділу Військово-морських Сил утікав ворожий винищувач Су-30, на березі на нього чекала й молилась кохана.
Невдовзі після повернення з наступного небезпечного завдання він освідчився, і молодята побрались, запросивши на весілля всіх побратимів чоловіка.
Про операції спецпризначенців в акваторії острова Зміїний, повернення під контроль України «вишок Бойка», запоруки успішного виконання найскладніших бойових завдань, зустріч з коханою, міцну бойову дружбу, а також чайок та дельфінів, які незмінно супроводжують катери українських спецпризначенців під час виходу в море, АрміяInform розповів кулеметник на позивний «Нік».
До спецпідрозділу пішов услід за старшим братом
Після початку широкомасштабного вторгнення Микола — приватний підприємець у мирному житті — не зміг лишатись осторонь захисту України. Спершу до війська пішов його старший брат, а вслід за ним «Нік» так само зголосився служити у Збройних Силах, обравши за відношенням спецпідрозділ Військово-Морських Сил.
Після відповідної спецпідготовки йому випало брати участь в унікальних операціях у районі острова Зміїний, поверненні під контроль України бурових газовидобувних платформ у Чорному морі та низці інших, згадувати про які наразі ще не можна.
— Нас відрядили в підпорядкування Головного управління розвідки Міністерства оборони України, і ми виконували низку завдань у районі острова Зміїний та повертали Україні «вишки Бойка», — згадує «Нік».
На вишках ворога застали зненацька і захопили трофеї
Відновити контроль над «вишками Бойка» було критично важливо, адже російські окупанти розмістили на них радіолокаційні станції, за допомогою яких моніторили ситуацію в усьому Чорному морі.
— Там стояли російські «ерелески», — розповідає боєць, — деякі їх частини ми забрали із собою. Звідти ж забрали боєприпаси для ворожих вертольотів — некеровані авіаційні ракети.
Операція з висадки на бурових платформах була ризикованою і зухвалою. Ворог не очікував, що його зможуть раптово заскочити в морі так далеко від підконтрольного Україні суходолу, однак українські спецпризначенці здивували окупантів.
Дочекались ночі — і «по газах» під обстрілами
Оговтавшись, ворог кинув проти українських військових літаки, вогонь яких змусив спецпризначенців тривалий час укриватися під буровою платформою, вичікуючи на вдалий момент для повернення на базу.
— Під вишками довелось пробути доволі довго, бо ворог ніяк не давав нам вийти. Однак ми дочекались ночі — і «по газах» під обстрілом рвонули, шмаляючи у відповідь, — каже «Нік».
Уміле маневрування і влучний вогонь по ворожому літаку дозволили бійцям без втрат повернутись на базу, успішно виконавши бойове завдання.
Ворожу «сушку» вразили і змусили відступити
Боєць з повагою згадує свого командира, майстерне керування якого не лише виводило катер з-під ворожого вогню, але й дозволило кулеметникові відкрити влучний вогонь у відповідь.
— Він вивів мене на «сушку», і ми показали, що нас не так просто взяти! — з гордістю усміхається спецпризначенець. — Тоді вже тим «уродцам» довелося втікати від нас, а не нам від них.
Під час розмови «Нік» кілька разів називає росіян «уродцами» — означенням, за яким добре видно його ставлення до окупантів, які регулярно обстрілюють Одесу — рідне місто бійця.
Доля поєднала молоде подружжя під час війни
Саме в Одесі Микола зустрів кохання свого життя — чарівну Олю. Під час нашої розмови вона поруч — допомагає пригадати обставини знайомства і ті три довгі дні, коли напружено чекала на коханого із завдання на «вишках Бойка».
З майбутнім чоловіком Оля познайомилась вже під час війни, коли він був на завданні в районі Запоріжжя. До спілкування подружжя неочікувано підштовхнув алгоритм Facebook.
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
— Я написав Олі, спитав про те, звідки можу її знати. Потім листувались, домовились про зустріч і вперше зустрілись в Одесі, — згадує Микола.
Кохання зміцніло попри війну
— Це було дуже романтично — перше побачення в нас було 14 липня у парку в Одесі, — підхоплює Оля.
Відтоді пара почала зустрічатись, причому Оля докладала всіх зусиль, щоб підтримати коханого. Впродовж усього кількох місяців після знайомства вона двічі, попри небезпеку та перешкоди, приїжджала до нього, щоби бодай уривками, хоча б упродовж кількох хвилин побачити Миколу.
— Я бачила, що йому потрібна підтримка, бо розуміла, як бійцям важко. Коли вдалось приїхати вдруге, то Микола майже весь час був на завданнях, були сильні обстріли. Але навіть той короткий час, який ми змогли провести разом, був для нас безцінним, — розповідає вона.
Три дні очікування: без зв’язку, але з вірою
Найважчим випробуванням для коханих стала розлука під час операції на «Вишках Бойка», коли бійці впродовж трьох діб не виходили на зв’язок. Ворожі пропагандистські медіаресурси повідомили тоді, що російська авіація знищила український катер.
— Я зрозуміла, що це саме той катер, де був мій коханий. Це були, мабуть, одні з найважчих днів за всю війну, — пригадує Оля.
Перед завданням бійці попереджали, що можуть довго не виходити на зв’язок, тому довіри російським Telegram-каналам не було. Однак тривога наростала, тому повернення «Ніка» з успішно виконаного завдання принесло надзвичайне полегшення.
Медовий тиждень у горах, щоб відпочити від моря
Повернувшись до Одеси після наступного завдання, у жовтні Микола освідчився Олі, й вона радо прийняла його пропозицію. Однак з весіллям вирішили зачекати кілька тижнів, доки бойові побратими «Ніка» повернуться з навчання.
Це було принципове рішення — за час знайомства бійці підрозділу стали рідними людьми, без яких молодята не уявляли святкового початку подружнього життя.
— Після весілля в нас був медовий тиждень у горах, — каже Оля. — Ми одесити, і дуже любимо море, однак чоловікові, який воює на воді, захотілось від нього відпочити.
На бойові завдання спецпризначенців супроводжують дельфіни
Бойові завдання на морі справді виснажують, визнає «Нік». Однак, за його словами, ніщо не зрівняється зі стрімким рухом катера, поруч з яким обов’язково з’являються чайки та дельфіни.
— Дельфіни — то наші друзі, — каже він. — Вони супроводжують нас практично на кожне бойове завдання, вистрибуючи з-під води поряд з катером.
Коли на березі чекає кохана, а поряд з катером пливуть дельфіни — це значить, що бійці обов’язково повернуться, успішно виконавши завдання.
Запоруки успіху: справні техніка і зброя, вмотивовані бійці та молитва коханої
Серед запорук успішного виконання завдань «Нік» називає насамперед взаємопідтримку побратимів, які кожного разу йдуть на виконання завдання, свідомо ухваливши рішення. За увесь час служби, розповідає він, ніхто жодного разу не відмовлявся від виконання бойового завдання.
— На завдання потрібно йти «на позитиві» — веселими, з жартами, з дружніми підколками. Тоді все пройде добре, — каже він.
Обов’язково також ретельно дбати про техніку і зброю. Якими б утомленими не повернулись бійці після завдання, перше, що вони роблять — доглядають за катером і чистять кулемети, адже від їхньої справності залежить їхнє життя.
— А я кожного разу, коли бійці йдуть на завдання, щодня ходжу до церкви. Вони всі знають, що я піду до церкви і за кожного буду молитися, за кожного напишу, — доповнює Оля. — Тому вони всі обов’язково повернуться.
