Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Громадянин Молдови, який ніколи не служив в армії, але з перших днів широкомасштабного вторгнення приєднався до ЗСУ та нині воює у складі 2-го Інтернаціонального легіону оборони України.
Чому вирішив стати на захист України, про виконання завдань в Інтернаціональному легіоні, а також про особливості служби іноземців, АрміяInform говорить з військовослужбовцем — молодшим сержантом з позивним «Рад».
Нині «Рад» є головним сержантом взводу у 2-му Інтернаціональному легіоні оборони України. Вже майже два роки він зі зброєю в руках боронить Україну. Приєднався до ЗСУ 25 лютого 2022 року, попри те, що не є громадянином країни.
— Я ще до початку широкомасштабного вторгнення хотів приєднатися до ССО або «Азову». Але мені казали, що іноземців не приймають. Радили йти у свій військкомат, але який свій військкомат, якщо я громадянин іншої країни?
А 25 лютого я прийшов до них (в «Азов») та сказав, що прийшов воювати і нікуди не піду. На мене так дивно подивилися, але залишили. Так я 8 місяців служив в «Азові», — згадує «Рад».
В Україні він прожив 15 років. Тут займався нерухомістю. А всі його родичі живуть у Молдові. Розповідає, що дочка намагалася вмовити його повернутися на батьківщину.
— Дочка казала, що це не моя війна, навіщо мені це треба? Але ні, це моя війна. У мене дід був українцем, і сам я тут прожив довго. Крім того, я розумію — якщо росіяни переможуть Україну, вони прийдуть в Молдову.
І все, що відбувається тут, буде й там. Чи треба молдаванам чекати, поки на наші домівки почнуть ракети падати, аби зрозуміти, чия це війна? — говорить молодший сержант.
«Тепер мені легше, бо з’явилися навички»
У боях за столицю «Рад» набув бойового досвіду. Київ, Буча, Ірпінь, Мощун — населені пункти, де розпочинався його бойовий шлях. А після того, як ворог відступив з Київщини, підрозділ, де служив «Рад», перекинули на Донецький напрямок.
— Особисто мені тепер трохи легше — з’явилися навички, знаю, що і як треба робити. А от в перші місяці було складно, було багато різних людей, більшість яких не мала досвіду. Я ж навіть не служив до цього, а скільки на полігоні не бігай, бойовий досвід неможливо чимось замінити, — розповідає «Рад».
Також суттєво змінилася й сама війна, говорить військовий. На початку це була війна артилерії. Тепер стало більше штурмових дій, з’явилося дуже багато дронів, як у наших військах, так і в противника.
— Дрони залітають прямо в окопи, вони вже і цього навчилися — і росіяни, і наші дроноводи. Загалом, противник досить швидко вчиться, і не треба його недооцінювати. Але і ми також не стоїмо на місці, — говорить військовослужбовець.
2-й Інтернаціональний легіон
Після 8 місяців служби в «Азові» «Рад» перейшов до 2-го Інтернаціонального легіону. Розповідає, що головна причина переходу — проблеми з оформленням.
— Мене оці проблеми з оформленням в «Азові» не особливо «напрягали». Але потім з’явився якийсь наказ чи постанова — якщо боєць не оформлений, то його не можна пускати на «нуль». До цього я, без всіляких оформлень в «Азові», спокійно ходив на всі виходи, а тут вирішили, що я маю сидіти на базі. Я почав це питання порушувати, бо я прийшов воювати, а не в тилу чиїсь труси охороняти. Почекав місяць — нічого не вирішилося, тоді я почав шукати інший підрозділ. Але куди б не звертався, усюди казали, що не оформлюють іноземців, поки не знайшов 2-й Інтернаціональний легіон, — згадує «Рад».
У 2-му Інтернаціональному легіоні, говорить військовий, йому подобається. Попри те, що тут зібралися бійці з багатьох країн, проблем не відчуває. Зокрема, і через незнання мов.
— Врешті-решт є англомовні українці або грузини, які можуть перекласти, якщо в цьому є потреба, а в бою у нас є сигнали, які ми показуємо жестами, тут це питання давно відпрацьовано, — говорить військовослужбовець.
Молодший сержант розповідає, що раніше мав певну недовіру до американців. Мовляв, було багато чуток, що вони можуть злякатися, «дати задню», покинути своїх. Але ці стереотипи дуже швидко розвіялися.
— Ми почали з ними напряму працювати в контакті, ходили на штурми, і побачили, як вони працюють, яка в них злагодженість, як вони розуміють один одного. У мене був випадок, коли моя група потрапила під обстріл: один зазнав осколкового поранення, ще двоє — контузії. Американці нас витягли, швидко надали медичну допомогу. Загалом, я з ними працював і працював би, — говорить «Рад».
Мобілізація
Українське військо потребує свіжих сил. А тому мобілізація дуже потрібна, вважає молодший сержант. Багатьох, хто прийшов у перші дні, вже немає. А тих, що залишаються, треба міняти.
— Досить часто бачу фрази: «я не хочу воювати за цього президента, або за цю державу». Особисто я не розумію цього. Хіба ми воюємо за президента та чиновників? Ще кажуть, що не хочуть помирати. А хто хоче? Зараз більшість тих, хто воює, не є професійними військовими, вони навчилися, всьому можна навчитися, потрібно просто переключитися, — вважає військовий.
«Моя мрія — аби росія розвалилася на маленькі князівства»
«Рад» завжди був противником росії та її ідеології, яку вона нав’язувала Молдові.
— Я хоч і російськомовний молдованин, але я завжди був проти російського імперіалізму в усіх проявах. І мені дуже неприємно, що і тепер у Молдові багато проросійських громадян. Я їм намагаюся доводити, що це шлях в нікуди, а коли з такими перетинаюся, то пропоную приїхати сюди, в Україну. Я готовий провести екскурсію по стертих з лиця землі містах та селах, аби зрозуміли, що таке «русскій мір», — розповідає молодший сержант.
росіян треба зупинити та вибити з території України. Адже самі вони не зупиняться.
— Взагалі, моя мрія — аби росія розвалилася на маленькі князівства. І хай там між собою воюють. Вони там можуть робити все, що їм заманеться. Але до нас хай не лізуть, — резюмує «Рад».
Він і надалі планує залишатися в українському війську — допоки живий та має сили на боротьбу.
