Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Бої за Бахмут і Соледар уже увійшли у світову історію. Ці маневри вивчають військові та історики за кордоном. А історію творять наші воїни — прості та щирі, колишні цивільні, кадрові офіцери та досвідчені бійці.
Вони вперто і самовіддано роблять свою роботу. Інколи — рутинну, але дуже часто — виконують вкрай небезпечні завдання, які стримують російську навалу.
Ця хроніка фотокореспондента АрміяInform Віталія Павленка — уже теж історія. Ці світлини — про Бахмутську битву і людей, які тримали той фронт. І не всі герої цієї фотохроніки, на жаль, залишаються серед живих.
На цьому фото — фрагмент Бахмутської битви. 18 грудня 2022 року. Військовослужбовці підіймаються на Красну Гору — це біля Соледара. Вони заходять на позиції, в окоп.
Першим іде старший солдат, стрілець 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону Сергій Міщук. Наступного дня, 19 грудня, він загине.
Це Бахмут. 14 квітня 2023 року. Напружена, але виважена розмова. КСП стрілецького батальйону. Мехвод МТ-ЛБ Дмитро обговорює план щодо доставки особового складу та БК до позицій.
Це знову Бахмут, підвал десь на околицях міста. 14 квітня 2023 року. Начальник медичного пункту Андрій з позивним «Шаман» керує евакуацією поранених. У цьому підвалі він врятував не одне життя, надавши першу медичну допомогу. До війни був дитячим хірургом.
Це фото зроблене 28 грудня 2022 року. Уже кілька місяців триває наступ російських військ та найманців з ПВК «вагнер» на Бахмут. На світлині — містечко Красна Гора, це між Соледаром і Бахмутом. На фото — Олександр з позивним «Малий». Він щойно повернувся з бойових позицій, понад п’ять днів провівши в окопі.
Наші десантники. Навіть зазнавши поранень, не втрачають почуття гумору й гарного настрою. Побачивши камеру — позують та усміхаються. Околиці Соледара, 31 грудня 2022 року.
Підвал будинку в Бахмуті, КСП стрілецького батальйону. Триває інтенсивний ворожий обстріл міста. У мехвода МТ-ЛБ Дмитра пауза на перекур у підвалі, після чого — знову робота.
Солдат Олег з позивним «Кабан» підіймається на Красну Гору під Соледаром. Він — оператор розрахунку Javelin із 17-ї ОТБр. Його завдання — рекогностування, розвідка, створення засідки, щоб виявити ворожі танки. Це було 7 січня 2023 року.
Це фотофрагмент Бахмутської битви. 7 січня 2023 року, район Красної Гори під Соледаром. Командир роти Андрій з позивним «Полковник» ухвалює рішення для виходу машини Т-64 на підтримку піхоти.
Здавалося б, затишна світлина. Майже домашня. Але це Парасковіївка біля Соледара на Донеччині. 7 січня 2023-го. І ця затишна оселя — це КСП підрозділу. Зв’язківець Микита — багато днів без сну, в холоді, із запаленням легень, з температурою 39 °C. І він перепрошиває рації Motorola.
15-градусний мороз на околицях Соледара. Холодний сухий континентальний клімат Донеччини. Старший лейтенант Олександр із позивним «Чингіз» риє окопи. А вже за два кілометри триває бій. 10 січня 2023 року. Завдання: після машини ПЗМ-2 на базі Т-150 виймати зайву землю. Але на такому морозі швидко все замерзало та перетворювалось на каміння.
Розвідник Андрій Воробйов з позивним «Седой» тримає апельсин, який видавали додатково до сніданку. Очікує шикування, на якому зберуть резерв для підкріплення наших військ біля Благодатного. Це 21 січня 2023 року в селі Нововодяне на Донеччині.
Батальйон після місячної оборони ділянки фронту під Соледаром на Красній Горі вивели на відновлення. За три місяці по тому Андрій загине в місті Бахмут. Побратими так пригадують його: людина, яка ніколи не казала «ні», завжди допомагала своїм побратимам.
Максим, командир танка Т-64. 1 грудня 2023-го. За кілька хвилин він вийде на бойову роботу під Бахмут.
До цього чоловік працював і на Херсонщині, і на Харківщині, і на Донецькому напрямку — знищив чимало ворожої техніки. Днями ворожий FPV-дрон «поранив» гармату його танка.
Розвіднику Миколі з позивним «Онук» — 26 років, він батько двох дітей. На календарі — 10 лютого 2023 року. Військовий стоїть на шикуванні підрозділу, поблизу Кривого Рогу.
За свій молодий вік він встиг пройти бої за Херсонщину, Соледар та Бахмут.
Не раз був поранений, але щоразу повертався в батальйон. Нині Микола працює зі своїми хлопцями в Часовому Яру, на позиціях під Бахмутом — там триває наступ росіян.
Солдат Сергій з позивним «Брага» в цивільному житті працював водієм-далекобійником. Нині він — водій батальйонної вантажівки польської фірми Star.
На календарі — 16 лютого 2023 року. Військовий в очікуванні відправлення на полігон, попереду — Бахмутська битва.
Олександру Васильовичу Мовчанюку на цьому фото — 59 років. Позивний «Міф». Це південно-західна частина Бахмута, 18 квітня 2023 року. А вже влітку, 28 серпня, «Міф» дістав тяжких поранень у селі Іванівське поблизу Бахмута — «прилетіло» в БМП, на якому пересувалися наші військові. Кілька місяців він не дожив до свого 60-річчя.
«Він був у батальйоні, наче святий», — пригадують побратими.
Фото — Віталій Павленко
