Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Сьогодні в Україні відзначають День фахівців служби пально-мастильних матеріалів Збройних Сил України. Професійне свято було запроваджено за два дні до початку широкомасштабного російського вторгнення і відзначається вдруге.
Про важливість цієї професії у війську АрміяInform поспілкувалася з одним із представників служби.
Військовослужбовцю Денису 33 роки. Наразі він є водієм паливозаправника одного з підрозділів Сил логістики ЗСУ. У Збройних Силах України служить з 2010-го. Спочатку була строкова, потім контрактна служба.
Командував ремонтним відділом, був командиром експлуатаційно-технічного відділення. Служив у пожежному підрозділі, у відділі централізованих перевезень.
Кожні пів року на ротаційній основі їздив у район АТО для відновлення техніки та устаткування, пов’язаних з використанням ПММ.
Однак у тиловому підрозділі він був не завжди. У 2016–2017 роках брав участь в бойових діях під час АТО у складі бригади імені Якова Гандзюка, де був командиром 120-мм мінометного розрахунку, а також сумлінно виконував обов’язки в розрахунку гармати Д-20.
— Я був у тиловій частині. Надійшла пропозиція послужити в зоні бойових дій. Тоді вже завершувалася мобілізація. І потрібно було міняти там людей. Я викликався у перших рядах. У мене запитали, мовляв, ким я себе бачу. Відповів, що можу паливозаправник водити та обслуговувати. Та все ж відрядили на освоєння бойового фаху. Після певного періоду навчань потрапив у Маріуполь, де і проходив службу. Мав контузію, — згадує Денис.
Після ротації в зоні АТО повернувся у свою частину, де знову займався улюбленою роботою — працював на авто із цистерною. Це потребувало знання специфіки перевезень вогненебезпечних рідин і певної кваліфікації.
Нині головне завдання Дениса — доставляти своєчасно і безперебійно пальне туди, де воно потрібне. Цей логіст уже пів року виконує завдання на новенькому авто на базі шасі Renault, спідометр якого показує 35 тисяч кілометрів подоланого шляху.
— Я от часто чую, наприклад, що артилерія — боги війни. Я ж кажу, що їжджу на бензовозі. І без пального не буде нічого. Тож, як не крути, а ми теж — боги. Тільки пального. Ми — кров війни. Без нас нічого не зможе рухатися. Ні літаки, ні танки, ні та ж артилерія, — говорить Денис.
За словами військовослужбовця, це й небезпечна робота. Бо для ворога паливозаправники є пріоритетною ціллю.
— Як кажуть, ми їздимо на запальничках. Через те, що будь-яка куля, будь-який уламок — і все. Немає ані палива, ані водія. Це дуже небезпечно. А на напрямках, куди ми їздимо, такі ризики є, — розповідає Денис.
Військовослужбовець вірить, що спільними зусиллями маємо досягти результату. А потрібний результат — це перемога та визволення всіх окупованих територій. Зокрема, і Маріуполя.
День фахівців служби пально-мастильних матеріалів Збройних Сил України запроваджено наказом Головнокомандувача ЗСУ від 22 лютого 2022 року. В основу обґрунтування запровадження цього професійного свята ліг випадок з 2015 року. Тоді військовослужбовець служби пально-мастильних матеріалів Дмитро Шкіндюк, під час виходу підрозділів з Дебальцевого взимку 2015 року, сів за кермо паливозаправника замість штатного водія і ще з одним офіцером привіз пальне для техніки. Цей вчинок допоміг врятувати й особовий склад, і виконати завдання з організованого відходу сил з того плацдарму. Сам Дмитро Шкіндюк отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
