Усі відстрочки від призову зі сталими підставами тепер продовжуються автоматично в Резерв+. Також відстрочку можна буде оформити чи продовжити офлайн в центрах надання адміністративних…
«Голокост в Україні: як (не)пишуть історію злочину» — таку назву має тематичний випуск авторитетного історичного журналу «Україна модерна», який презентували в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
Обговорення нового числа часопису відбулось у межах розмови «Голокост в Україні як чинник руйнування етнічного розмаїття. Музейні аспекти», приуроченої до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
Тема Голокосту в Україні, наголошують науковці, лишається недостатньо дослідженою і опрацьованою на рівні колективної пам’яті. З огляду на це дослідники звернулись до причин недостатнього висвітлення тематики Голокосту в Україні, маловідомих сторінок цього злочину й трагедії ХХ століття, а також звернули увагу на сучасний контекст пам’яті про злочини тоталітарних режимів минулого.
— Як можна зауважити, частка «не» в назві числа «України Модерної» виділена дужкою, тобто це можна читати по-різному, і «як пишуть», і «як не пишуть» водночас, — у коментарі для АрміяInform розповів запрошений редактор спеціального тематичного числа «України Модерної» історик Петро Долганов.
— Коли ми починали роботу над виданням, нам йшлося про суто академічний підхід до написання історії злочину, який відбувся і завершився в минулому. Ми не знали, що станеться 24 лютого 2022 року, хоча й враховували контекст війни, що тривала тоді на сході України. Однак 24 лютого 2022 року змусило пильніше враховувати сучасний контекст, бо внаслідок російської агресії такі поняття з минулого, як «воєнні злочини», «стратегії виживання», «колаборація», «концентраційні табори» тощо знову стали для України явищами сьогодення.
Науковець наголосив, що відсутність суспільної пам’яті про Голокост і пропагандистське викривлення історії Другої світової війни стало однією з причин конструювання авторитарного суспільства в сучасній російській федерації. росія використала ідеологему перемоги над нацизмом для того, щоб створити власний неототалітарний режим.
— Голокост в радянські часи був розмитий у парадигмі страждань штучного безнаціонального «радянського народу», з одного боку, та героїки, слави і перемоги — з другого. Нині в росії знов повернулися до чогось подібного. Там ніби і є науковці, які досліджують Голокост, є музеї, але все одно пам’ять про цю трагедію перебуває на маргінесі суспільної уваги, сфокусованої на перемозі та єдино правильній ура-патріотичній версії історії, — зауважив Петро Долганов.
В Україні натомість поступово вдається переосмислювати минуле, досліджувати й викладати історію з точки зору критичного розуміння й урахування різних перспектив. Саме плюралізм поглядів і фахова наукова дискусія є в нашій країні одними з визначальних запобіжників появі будь-яких недемократичних тенденцій розвитку суспільства.
Широкомасштабний напад російської федерації на Україну відтермінував своєчасне видання присвяченого Голокосту тематичного числа «України Модерної». Воно побачило світ щойно, наприкінці 2023 року, і більшою мірою відображає ту візію перспектив дослідження Голокосту в Україні, яке дослідники мали до 24 лютого 2022 року.
Попри це публікація тематичного випуску «Голокост в Україні: як (не)пишуть історію злочину» «України Модерної» є своєчасною і має не лише академічне, але й вагоме суспільне значення. Воно вкотре засвідчує долученість України до світу західної демократії, на відміну від росії, яка обрала шлях протистояння загальнолюдським цінностям і відтворення практик та злочинів засуджених історією тоталітарних режимів ХХ століття.
