Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Прокинулися, посміхнулися та поїхали на вогневу позицію полювати на повітряні цілі ворога. Саме так проходить кожен день Олександра і Андрія на Донеччині. Ці вмілі мисливці за рашистськими БПЛА проходять службу у складі окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» у підрозділі «Дика качка». Працюють захисники на кулеметі Browning M2. Про свої знищені цілі оборонці неба розповіли ексклюзивно для кореспондентки АрміяInform.
«Найголовніше в нашій роботі — це добре замаскувати наш пікап. Працюємо ми в колаборації з нашими «старшими» та «молодшими» братами, які так само, як і ми, знищують ворожі повітряні цілі», — говорить кулеметник Олександр.
Він пояснює, що в його розрахунку працює три людини. Їхній робочий день починається зі спроб акустично та візуально виявити ворожі безпілотники. Якщо дозволяє дистанція ураження, на якій летить «пташка» противника — її знищують.
Здебільшого захисники працюють по «Ланцетах». Втім, доводилося знищувати БПЛА типу Zala.
«По “Ланцетах” працювати легше, адже вони літають переважно на висоті 500-600 метрів. Коли ціль залітає в нашу зону відповідальності і вже у нас на “гачку”, тоді ми починаємо працювати по ньому чергами», — доповнює Андрій.
Він зазначає, що це робиться для того, щоб потрапити точно в баражуючий припас, який несе безпілотник, тоді знищення буде гарантовано.
Повітряні мисливці розповідають, що найбільше запам’ятали день, коли зранку до обіду знищили п’ять «Ланцетів».
«Тоді дійсно було гаряче! Як ми потім зрозуміли по перехопленнях, противник десь засік одну з наших артилерійських установок, тому була така висока щільність ударних БПЛА за такий короткий проміжок часу», — згадують захисники.
Тоді ворогу не вдалося досягти своєї мети, адже оборонці неба доволі вміло і точно стерли з повітряного простору російську техніку.
Обидва кулеметники родом з Хмельниччини. Вони зробили цілком свідомий вибір, коли добровільно приєдналися до лав ЗСУ.
«У нас не було іншого вибору чи думок, крім як піти захищати нашу країну», — каже захисник.
У розмові з АрміяInform хлопці стверджують, що робота цікава, і під час навчання можна було дізнатися багато чого корисного.
«Дуже приємно в моменти збиття кацапського лайна усвідомлювати, що твоя зброя врятувала комусь життя», — відверто кажуть Олександр та Андрій.
