Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Презентація книги Наталки Позняк-Хоменко «Без ротації» відбулась в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану. Ця книга — про мешканців Донеччини та Луганщини, хто від самого початку збройної агресії російської федерації 2014 року став на захист України на її східних кордонах і продовжує невідступно боронити українців впродовж вже майже цілого десятиліття сучасної російсько-української війни.
Від 2014 року сенсом життя героїв книги стало визволення рідної землі від російських загарбників, а початок широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року лише позначив для них новий етап попередньої багаторічної боротьби. Особисто зіткнувшись з відкритим нападом росії вже 2014 року, мешканці українського Сходу краще за інших розуміли, що кремлівські імперці не зупиняться і неодмінно нападуть знову.
Ця війна стосується всіх — кого менше, кого більше. Ті, хто з нею реально зіткнувся, уже навряд чи пробачать. Ті, хто нині пропагує мир за будь-яку ціну, — це вороги України. Миру не буде — буде перемога або поразка. А все інше — то так, перемир’я. А з москалями перемир’я ніколи не закінчувалося нормально. Це вже історичний факт. Якщо московія хоче миру — це для того, щоб зализати рани, підготуватися і вдарити в спину, — стверджує один з героїв книги Віталій Применко (позивний «Котяра»).
До книги увійшла 21 історія Захисників і Захисниць, і кожна з них переконливо доводить, що Донбас був, є і буде українським, оскільки десятки тисяч його мешканців стали на захист України зі зброєю в руках, а сотні тисяч — підтримують українська військо. Саме на цьому наголошує авторка «Без ротації» журналістка і волонтерка, головний спеціаліст відділу популяризаційної роботи Українського інституту національної пам’яті Наталія Позняк-Хоменко.
Десятиліття тому російська пропаганда доволі успішно створила міф про російський Донбас, який тільки й мріє про приєднання до російської федерації. Натомість насправді захоплення територій на сході України, так само як і Кримського півострова, було ретельно спланованою операцією російських спецслужб та військових, реалізованою насамперед і переважно росіянами за участі місцевих колаборантів — почасти завчасно завербованих, почасти очманілих від облудної російської пропаганди.
— На жаль, тоді, у 2014-му, ЗМІ не так охоче розповідали, скільки насправді уродженців Донеччини та Луганщини взяли до рук зброю і стали на захист своєї землі, щоб відновити справедливість і повернути все, що ворог зробив «тимчасово недоступним». А таких людей немало — було тоді і лишається зараз. Це їхня війна, яка закінчиться лише тоді, коли останній ворог залишить українську землю і буде відновлено кордон. А доти — їхнє місце на передовій, в окопах, під обстрілами, незважаючи на вік і наслідки від поранень. Ця війна — їхня, умовно кажучи — без ротації, з короткими перепочинками, щоб набратися сил і йти далі, — наголошує Наталія Позняк-Хоменко в передмові.
Взяти участь у презентації змогли не всі попередньо заплановані учасники з героїв книги. Руслан Сілін («Скіф») і Віталій Применко («Котяра»), які мали долучитись до заходу дистанційно, не змогли цього зробити, оскільки просто зараз виконували бойові завдання. Замість них до презентації доєднались троє інших героїв книги — офіцер управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України Олена Мокренчук та азовці Олександр Кісілішин і Сергій Малиш.
Учасники презентації детально і яскраво розповіли про свій особистий досвід участі у війні з росією — починаючи від перших місяців російської агресії 2014 року до сьогодні. Їхньою головною спільною думкою було твердження про те, що головну роль у розв’язанні агресії на сході України відіграла російська федерація, яка організовувала і керувала операцією із захоплення частини території України.
Натомість переважна більшість місцевих мешканців не виявили бажаної росіянам антиукраїнської активності, навіть відверті колаборанти, яких стали називати «сепарами», не мали жодної суб’єктності і повністю залежали від московських кураторів і бойовиків російських парамілітарних формувань, які проникли на територію України з російської федерації.
Емоційні розповіді захисників України стали яскравим доповненням до інтерв’ю з ними в книзі «Без ротації». Переглянути відеозапис заходу можна на сторінці Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану в соціальній мережі Facebook, а книгу невдовзі можна буде завантажити на сайті Українського інституту національної пам’яті.
Теплим і жеттєствердним завершенням презентації стала урочиста передача Музею Майдану й усім присутнім Вифлеємського вогню миру, який принесли на захід українські пластуни. Цей Вогонь є символом миру, любові та добра, він є світлом, яке об’єднує всіх українців напередодні Різдва й у передчутті неодмінного настання переможного миру в Україні.
Фото автора
