Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Закинутий критий майданчик одного з сільськогосподарських підприємств вже понад рік, як набув нового життя — вже кілька місяців будівля виконує роль цеху ремонтного батальйону Залізної танкової бригади. Тут армійці здійснюють обслуговування, ремонтують та відновлюють після боїв танки, БМП, БТР з незначними пошкодженнями, які, зокрема, належать і сусіднім військовим частинам.
Зараз в ангарі на «лікуванні» знаходяться дві САУ і танк. Дві одиниці техніки потребують заміни двигунів — благо, дефіциту з «серцями» немає: нещодавно нову партію агрегатів доставили з виробництва. Тут машини пробудуть ще кілька днів — ремонтники замінять двигуни на нові, а старі поїдуть на підприємство для проведення капітальних робіт.
— Крім проблем з двигунами, до нас прибуває техніка з несправностями ходової частини, гальмівної та паливної систем, як-то ця самохідна артилерійська установка, — розповідає командир батальйону майор Дмитро Теліженко.
Офіцер ділиться, що майже 80 відсотків особового складу батальйону — мобілізовані. До недавнього часу кожен з них мав свій фах, який часто не мав відношення до автомобільної техніки, а тим більше важкої, але війна заставила опанувати нову справу — ремонт та обслуговування бронетанкової техніки.
Ось і Олександр, який до великої навали орків мав власну справу — виготовляв 3D-принтери і ЧПУ, вводить в танкову ремонтну справу «ноу-хау»: на одному друкує невеликі пластикові запчастини, яких завжди не вистачає в поточних справах, а на токарний стонок встановив числове програмне керування — це комп’ютеризована система, яка зчитує командні інструкції спеціалізованої мови програмування і керує верстальним оснащенням. Це дозволяє проводити «ювелірну» роботу — обточувати дрібні запчастини розмірами аж до болтів.
Зібрав ремонтник і стенд для перевірки роботи компресорів на танках.
— Ставити компресор на танк по кілька разів, аби перевірити його — марна і трудомістка справа. А це обладнання дозволяє дізнатися результат ремонту без зайвих маніпуляцій, — розповідає армієць.
Поряд з токарним обладнанням стоїть мобільна автомобільна майстерня.
Це пересувне СТО містить в собі велику кількість приладів та інструментів — від верстатів до зварювальних напівавтоматів, різні ключі та домкрати. Головним завданням цих майстерень є ремонт важкої техніки в польових умовах. Але ремонтники Залізної бригади кажуть, що на цей момент нечасто використовують їх поряд з лінією фронту: пересувні СТО — «жирна» ціль для ворога. Тому за необхідністю армійці завантажують з цих машин необхідне обладнання на пікапи, більш швидкі та маневрені автомобілі.
В окремому приміщенні зберігаються запчастини, зняті з трофейної російської техніки.
Пан Дмитро розповідає, що навіть якщо машина згоріла, на ній залишається те, що може послужити на користь українському війську, наприклад, катки, гусені. Встановили армійці й взаємодію з харківськими волонтерами фонду «Щоденники війни», через яких часто поповнюють склад трофейних запчастин для танків.
— Ось на цю САУ потрібно було знайти вал редуктора. Саме на тій свалці і знайшли необхідний агрегат. Там же поповнили запас двигуна на танк, — усміхається офіцер.
Для евакуації підбитих машин з поля бою є в штаті батальйону кілька БРЕМ-1. Саме ними підрозділ витягав з річки російську БМП, яку поспіхом залишили орки, тікаючи з Харківщини під натиском українських підрозділів восени минулого року.
— Вони так квапилися, що забули переключити машину на водяне керування. Вона і затонула, — розповідає офіцер.
Взагалі на рахунку батальйону чотири притягнутих з поля бою трофейних танки та сім БМП. Командир ремонтного батальйону оцінює російську техніку на «трійочку» — каже, машини непогані, але занедбані. А ось речі, знайдені в них – цікаві…
— Ну, крім сухпайків та намародереного мотлоху, знаходили ми в тих машинах самовар, баян та щось схоже на шкуру ведмедя. Мабуть, цигани в них каталися, — щиро сміється офіцер.
Фото автора
