У росії продовжують брехати про те, що Кримський півострів вдалося загарбати в України й окупувати «без жодного пострілу», тому що ніхто не чинив активного спротиву. Насправді опір…
З нагоди 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років російські мас-медіа охопила пропагандистська істерія, і пропагандисти своїми «одкровеннями» нагадували пацієнтів психлікарні із задавненими діагнозами.
Ще за кілька місяців до відзначення роковин трагедії на росії розгорілася істерика, присвячена цим роковинам. Ось якими заголовками рясніли з цього приводу шпальти провладної, а іншої там немає, преси: «Українці вже 30 років спекулюють на темі голоду», «Фарс чи дійсно трагедія», «росіяни ще більше голодували» тощо. Та найбільше шизофренічно-параноїдальна істерика охопила тамтешніх політиків і пропагандистів після того, як українці вшанували пам’ять невинно убієнних голодною смертю. Ось витримка з виступу на санкт-петербурзькому ТБ одного з таких шизіків, який тривалий час засідає в міській думі: «Українці свідомо завищують втрати у 30-ті роки, — заявив цей „оратор“. — Разів у 100, а то й більше. — Натомість мовчать, скільки їх пішло з життя за останні 30 років від хронічного недоїдання. Загалом втрати російського народу перевищують втрати українського в десятки разів…».
Нащадки тих, хто влаштував цю страшну трагедію, в ніч з 24 на 25 листопада не забули «привітати» нас з цією річницею, випустивши по Україні 75 «Шахедів» — рекордну кількість за майже два роки широкомасштабної війни.
У телеаудиторії знайшовся єдиний притомний учасник, який заперечив цю маячню, при цьому пославшись на думку деяких російських істориків, які ще у 90-ті роки, попрацювавши в архівах, які, до речі, з приходом до влади путіна стали засекреченими, стверджували діаметрально протилежне. «Експерт» дещо розгубився, а коли оговтався, сказав: «Як міг сюди потрапити цей виродок? Це ж бандерівець-неонацист…».
Зала підтримала його, вимагаючи від сміливця піти геть і «більше тут не з’являтися». Знайшлися і такі, що запропонували порушити проти нього карну справу.
— Я випадково натрапив на це так зване ток-шоу, — розповідав мені Андрій — житель міста на Неві, з яким ми знайомі понад 30 років. — І у мене склалося враження, що на календарі не 2023 рік, а 30-ті роки минулого століття, а я не в санкт-петербурзі, а в Німеччині часів Гітлера. Уявляю, які емоції викликав цей дурень в українців, яких чимало проживає у нашому місті!
Я трохи цікавився злочинами сталінського режиму і знаю, що голод в ті роки забрав життя у багатьох громадян колишнього срср. Це — правда. Але ж в росії значно менше, аніж в Україні. Наприклад, наші історики вважають, що серед українців втрати населення становили 133–220 смертей на 1000 осіб, оскільки понад 30 відсотків населення становили селяни, а в росії — менше як 10 відсотків.
Історія зберегла і донесла до нас, нащадків мільйонів українців, яких знищив голодом російсько-більшовицький режим, близько чотирьох тисяч документів за підписами сталіна та його найближчих сатрапів, які свідчать, що Голодомор був спланований москвою. Збереглося понад три тисячі книг реєстрації актів про смерть у 1932–1933 роках, що підтверджують масову загибель населення від штучного голоду, свідчення десятків тисяч тих, кому пощастило тоді вижити. Знайдені близько 900 масових поховань жертв Голодомору. Але кремль стверджує, що всі ці документи, факти сфальсифіковані «злочинним київським режимом». І ця маячня тиражується мас-медіа, ТБ, задурманюючи голови пересічних росіян.
Факт Голодомору 1932–-1933 років визнаний на міжнародному рівні. Загалом, на сьогодні Голодомор визнали геноцидом парламенти, зокрема, Австралії, Бельгії, Болгарії, Великої Британії, Грузії, Еквадору, Естонії, Ісландії, Канади, Колумбії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мексики, Молдови, Німеччини, Парагваю, Перу, Польщі, Португалії та інших. Проте московитів це не цікавить. Вони, як показують соціологічні опитування, прислухаються лише до «авторитетної думки» господаря кремля і вірних йому посіпак.
На окупованих територіях московити-варвари нищать пам’ятники жертвам Голодомору. Наприклад, на Донеччині й Луганщині, де «їхтамнєт». Зруйнували практично всі пам’ятники й монументи. На Херсонщині за нетривалий час господарювання теж встигли знищити близько 20 пам’ятників. Демонтували пам’ятник і в Маріуполі. На думку окупантів, він «дезінформував» людей, «спотворюючи історичну правду»…
