ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Найжахливішим було те, що я побачила в Ізюмі — сержант ЗСУ Сара Ештон-Чирілло

Life story
Прочитаєте за: 5 хв. 16 Листопада 2023, 10:22

На початку широкомасштабного вторгнення росії на територію України американська журналістка Сара Ештон-Чирілло приїхала в Україну, аби вивчити «українську гуманітарну кризу», пов’язану з війною. Але поїхати вже не змогла: в особистій розмові з авторкою матеріалу вона сказала, що її серце тепер навіки належить Україні.

Незабаром Сара приєдналася до українського війська, була бойовим медиком, спікеркою ЗСУ, зараз працює в Центрі наукових досліджень ЗСУ та є військовим оглядачем для англомовної аудиторії. Не обійшла стороною жінку і російська пропаганда, яка зробила з неї маніяка-вбивцю російських журналістів…

Про це і багато іншого — в інтерв’ю з американською журналісткою, сержантом ЗСУ Сарою Ештон-Чирілло.

— Сара, коли ти вперше потрапила в Україну? І яка була мета твого приїзду сюди?

— Я приїхала в Україну на початку березня 2022 року. Хотіла провести кілька зйомок в пунктах прийому біженців. Це був Львів. Місто було переповнено людьми, які бігли від війни… Я побачила, як відбувається міграція — люди зі сходу їхали на захід України, в той час, як жителі західних областей рухалися в країни Європи.

— Чому тебе зацікавила саме російсько-українська війна? Адже цей збройний конфлікт не єдиний у світі…

— У США я вивчала сирійську та афганську кризи біженців у 2015–2016 роках, писала про них. Хвиля українських біженців стала наступною за масштабністю після того, як росія завдала ударів по Сирії у 2015 році, після війни в Іраку. Тому в мене з’явився шанс порівняти українську гуманітарну кризу із сирійською.

— Чому тебе цікавила саме тема біженців?

— Тому, що коли в 2015-му вся Європа говорила про кризу біженців, в Штатах про це майже ніхто не згадував. І коли я вперше приїхала в Європу та почула, що тут це дуже популярна і болісна тема, і активно обговорюється, я вирішила, що треба все ж таки якось порушувати це питання для американського глядача.

— У тебе вийшло тоді?

— Так, але через деякий час. Коли президентом США був обраний Трамп.

— Як до тематики, яку ти підіймала і підіймаєш стосовно України та українців, поставились твої підписники в Твіттері?

— На початку широкомасштабного вторгнення я мала невелику авдиторію — здається, близько 1,7 тис. читачів. Але згодом, в період перших кількох місяців перебування в Україні, це число зросло до кількох тисяч. Коли відбулася Харківська контрнаступальна операція, був ще один скачок. Чергова хвиля приєднання до мого Твіттера сталася, коли я стала військовослужбовцем ЗСУ, після поранення, після того, як я обійняла посаду речниці Сил ТрО. Зараз кількість підписників складає близько 160 тис. Охоплення моїх постів в Твіттері з 25 червня по 23 липня склало понад 28 млн користувачів. Це все говорить про те, що тема України цікавить англомовну аудиторію.

— Чому ти підтримуєш Україну?

— Я нейтрально ставилась до України, коли їхала сюди. Але вже тоді я знала, що росія — це зло. Я взагалі була здивована, що мені дозволили перетнути кордон України, я не очікувала, що мені дадуть акредитацію як представнику ЗМІ, тобто дозволять займатися журналістською діяльністю.

Потім, на другому тижні перебування в Україні, я переїхала до Харкова. Тут я вже проживала кілька місяців цієї війни разом з українцями. Після пережитого, ти вже не можеш не любити цих незламних людей, цю велику країну під назвою Україна.

— Cара, чому ти вирішила приєднатися до лав Збройних Сил України?

— Я хотіла безпосередньо зробити свій внесок в перемогу України. Діяти проти росіян, після всього того, що вони накоїли. Я хотіла робити щось більш конкретне, а не просто бути наглядачем.

— Чи можеш пригадати найстрашніший момент в твоєму цивільному житті в Україні?

— Дорогою в селище Золочів (Харківська обл. — Авт.) я побачила танк з позначкою «Z». Раніше ніколи на власні очі не бачила російської воєнної техніки. І в той момент я не знала, чи був хтось там в середині. І якщо був, то як він відреагує на мою появу. Саме цей момент для мене був і залишається найстрашнішим. Навіть після того, як в мене стріляли, навіть після поранення. А найжахливішим було те, що я побачила в Ізюмі.

— Ексгумація?

— Так, я знімала процес ексгумації три дні й бачила жахливі речі: тіла без голови або без кінцівок, закатовані люди… Тому в мене багато причин, чому я пішла до українського війська. Після всього того, що я побачила, я не могла більше бути просто спостерігачем.

— Сара, в якому підрозділі ти починала службу в українській армії?

— У мене був вибір: я могла приєднатися до двох підрозділів, але обрала кримськотатарський, який був сформований в Києві. Саме там я вперше познайомилася з кримськими татарами. Хочу сказати, що ті офіцери, яких я знаю — лідери. Дуже сильні та поважні.

— Де ти побувала зі своїм підрозділом — на яких ділянках фронту?

— Зі своїм підрозділом я знаходилася на північ від Кремінної.

— Яку посаду ти обіймала?

— Я була старшим бойовим медиком. Першу медичну допомогу побратимам прийшлося надавати вже у перші години перебування на «нулі».

— Що ти відчувала, коли не могла врятувати життя?

— Жоден з тих, кому я надавала допомогу, не помер до евакуації. Як було далі — не знаю. Тому я не звертала уваги на цю сторону досвіду — я просто робила все можливе, щоб врятувати їх. В мене немає якихось сумнівів, чи могла я зробити щось більше для них. Знаєш, вже в першу годину перебування на «нулі», коли ми ще навіть не влаштували своїх позицій, а тільки рухалися до них, ми потрапили під обстріл. Один хлопець тоді загинув, а іншого було поранено. В той момент я сказала собі: «Сара, ти не можеш думати про загиблого. Ти маєш думати про живого». І я просто діяла…

— Можеш розповісти про своє поранення?

— Тривав обстріл наших позицій. Мене зачепив осколок. Мабуть, пощастило: якби поранення сталося трохи вище, могло б бути гірше. А так, сильно постраждав лише палець: пошкоджено нерв. Я не відчуваю його.

— Чи дозволяєш ти собі плакати?

— Я ніколи не плакала через війну. Ти маєш виконувати свій обов’язок. Це просто біле і чорне. Але спочатку багато плакала через бюрократію, потім — коли переїхала до Києва. Мені було дуже важко пристосуватися до життя в мегаполісі після п’ятнадцяти місяців перебування на сході в невеличкому колективі. Я жила у великому місті, оточеному великою кількістю людей, але була самотньою.

— Що, на твою думку, в цій війні найжахливіше?

— Те, що гине так багато цивільного населення: діти, молодь, старі… російські терористи вбивають людей, які не грають жодної ролі в цій війні. В цій війні ми боремося саме з тероризмом. Це найважче. Люди, не лише військові, але й цивільні — ми маємо щось з цим робити. Тому що кожна людина щось означає для когось.

— Яка була твоя наступна посада у війську?

— Я була медиком у декількох підрозділах, спікеркою Сил ТрО. Зараз я працюю радником у Центрі наукових досліджень ЗСУ.

— Як так сталося, що ти стала пресофіцером?

— Ідея була в тому, щоб я створювала медіаконтент для англомовної аудиторії.

— Важко було на цій посаді?

— Через те, що я спрямовую свою діяльність на міжнародну спільноту, мала простір для реалізації. Але, з іншого боку, отримувала набагато більше брудної критики, ніж звичайний пресофіцер. І це дуже виснажувало. Це не важко, це просто виснажливо. Крім того, я працювала приблизно 70-90 годин на тиждень.

— Що, на твою думку, потрібно українцям для перемоги?

— Це всі види озброєння, яке нам пообіцяли країни-партнери.

— Я знаю, що російські пропагандисти багато чого говорять про тебе…

— Так, я постійно у них на язиках. Вони казали, що я вбивала військовополонених, піддавала їх тортурам, вбивала журналістів. Це їх пропаганда. А ще казали, що я — диявол. Що я працюю на Держдепартаменті США тощо. Але треба усвідомити, що ці атаки російських пропагандистів — не особисто на мене, вони спрямовані загалом на Україну та українців… Перший і останній раз особисто на мене нападали торік у квітні — це була марія захарова. Тоді я сильно розстроїлась, бо думала, що це кінець світу. А мій товариш сказав, що це найкраще, що могло статися! Що я маю робити все, що роблю, тільки тепер ще голосніше. І саме тоді я усвідомила сенс вислову: інформаційна війна!

— І останнє запитання. Яку роль, на твою думку, відіграють засоби масової інформації в цій війні?

— ЗМІ мають відігравати велику роль. Журналісти дуже важливі для демократії. Їм потрібно дозволити частіше бувати на передовій. Але на передовій вони мають працювати в системі. Крім того, ми маємо бути здатними висвітлювати назовні проблеми, які маємо всередині.

— Сара, дякую тобі за розмову!

Фото з архіву Сари Ештон-Чирілло

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Українські пілоти завершили базове навчання у Британії і вже тренуються на F-16

Українські пілоти завершили базове навчання у Британії і вже тренуються на F-16

Королівські Військово-повітряні сили Великої Британії повідомили деталі підготовки українських пілотів на винищувачах F-16.

Вночі росіяни завдали удару по Костянтинівці, пошкоджено вокзал

Вночі росіяни завдали удару по Костянтинівці, пошкоджено вокзал

Протягом минулої доби росіяни сім разів обстріляли населені пункти Донеччини, є руйнування житлових будинків та цивільної інфраструктури. 

Кирило Буданов розповів про український ударно-розвідувальний безпілотник «Сич»

Кирило Буданов розповів про український ударно-розвідувальний безпілотник «Сич»

Начальник Головного управління розвідки МО України Кирило Буданов розповів про переваги українського ударно-розвідувального безпілотника «Сич».

Фоторепортаж зі стабпункту бригади ЗСУ, що воює на Донеччині

Фоторепортаж зі стабпункту бригади ЗСУ, що воює на Донеччині

На початку лютого фотокореспондент Антон Шевельов провів чотири дні на стабілізаційному пункті окремої механізованої бригади на одному з найважчих напрямків на лінії фронту у Донецькій області.

Рустем Умєров та Олександр Сирський відвідали передові командні пункти і підрозділи на фронті

Рустем Умєров та Олександр Сирський відвідали передові командні пункти і підрозділи на фронті

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський разом з Міністром оборони Рустемом Умєровим відвідав передові командні пункти військових частин і підрозділів у районі ведення бойових дій. 

Військові кібери зламали 11 сайтів рф і нагадали росіянам про провал їхніх планів

Військові кібери зламали 11 сайтів рф і нагадали росіянам про провал їхніх планів

24 лютого кібери ЗСУ зламали 11 сайтів російських компаній, які були помічені у сприянні збройній агресії проти України. 

Захищаємо світ

00
00
00