Її слова — як рефрен, що лунає в багатьох куточках України. У Сумах, Львові, Запоріжжі, Женеві. Так, навіть у нейтральній…
Виступивши з ініціативою створення навесні 2020 року служби лікування болю в Національному військово-медичному клінічному центрі, начальник відділення реанімації, інтенсивної терапії полковник медичної служби Василь Горошко досить чітко усвідомлював, за яку непросту справу він береться. Так, було чимало колег-однодумців, які готові були підставити плече, піти назустріч в організаційних питаннях. Але були й скептики, які розглядали новостворювану службу як тимчасову.
Згадую нашу розмову трирічної давнини, коли Василь Романович, захоплений своєю ідеєю, зазначав, що в нашій країні медицину болю розглядають як нову галузь медицини, яка використовує міждисциплінарний підхід для полегшення страждань і поліпшення якості життя людей, які живуть з болем.
— У системі медичного забезпечення Збройних Сил існують певні прогалини в наданні допомоги пацієнтам, які стикаються з регулярним болем чи то в післяопераційний період, чи то під час боротьби з хворобою, — ділився своїми думками Василь Горошко. — Є група хворих, яких мучить онкологічний біль, що не дає спати, спокійно жити та призводить до різних психологічних проблем. Є велика кількість наших поранених бійців, які відчувають регулярний біль у місцях оперативних втручань, де були травми, непокоять їх і фантомні болі. Усе це перетинається з посттравматичними стресовими розладами. Траплялись навіть випадки, коли людина на тлі нестерпного болю вчиняла суїцид.
Вивчаючи питання лікування болю, Горошко з колегами зацікавилися досвідом іноземних колег: як це робиться в них. І, як виявилося, медики за кордоном, та й провідні вітчизняні клініки, пішли далеко вперед, а от військові, на жаль, відставали в питаннях знеболення.
— Ми, анестезіологи, володіємо певними практичними навичками, тому й наважились взяти на себе непросте завдання, щоб максимально швидко й ефективно допомогти нашим пораненим захисникам, які страждають від болю, — констатував Василь Романович.
Відтоді, коли служба лікування болю в госпіталі робила перші кроки, багато води спливло. Найперше, що зробив полковник Горошко, це надав новій справі системного підходу. У пригоді став накопичений досвід, коли офіцер виїжджав як анестезіолог у район бойових дій у складі лікарсько-сестринських та евакуаційних бригад. Усі спостереження, результати участі в оперативних втручаннях, евакуаційних заходах ретельно аналізував і занотовував. При цьому не нехтував досвідом закордонних анестезіологів. Своїми напрацюваннями ділився з колегами на конференціях і щорічних з’їздах військових хірургів та анестезіологів України щодо досягнень воєнно-польової хірургії й анестезіології в лікуванні поранених з бойовою травмою. А підсумком копіткої роботи став торішній перший в Україні захист дисертаційної роботи на здобуття ступеня доктора філософії в галузі медицини, до якої ввійшли напрацювання за роки існування Служби лікування болю.
І ось нова перемога в боротьбі з болем. Відтепер за допомогою променевої терапії.
— Я досить довго розмірковував, як пристосувати променеву терапію в питаннях лікування болю, — зазначив у розмові Василь Романович. — Вивчав це питання на прикладі онкологічних пацієнтів, які проходять певне опромінювання, за результатами якого в них зменшувалися ознаки запалення в місці виявленої пухлини. Тому виникла думка, що, можливо, на нейропатичний біль, який є у пацієнтів з мінно-вибуховими пораненнями, можна впливати за допомогою променевої терапії. Довелося перелопатити інтернет у пошуках джерел, де було б описано використання гамма-ножа при хронічному та фантомному болю в пацієнтів.
Горошкові з колегами вдалося знайти кілька джерел, зокрема методичні рекомендації застосування променевої терапії щодо непухлинних захворювань, датовані 1977 роком. А також клінічні рекомендації променевої терапії при доброякісних пухлинах німецької спільноти онкологів DEGRO від 2013 року й сучасні методичні дослідження стосовно використання низькодозової променевої терапії щодо знеболення 2020 року видання.
— Це додало нам впевненості й ми створили локальний протокол для лікування болю в пацієнтів з вогнепальними й мінно-вибуховими пораненнями, який пройшов експертну оцінку головних медичних спеціалістів Збройних Сил України, — зазначив полковник Горошко. — Візьму на себе сміливість стверджувати, що протокол такого змісту є першим в Україні. І перші процедури застосування низькодозової терапії навесні цього року дали позитивні результати, які довели, що ми на правильному шляху. Значно покращувався стан у пацієнтів, яким уже нічого не допомагало при фантомних болях.
Василь Романович розповів про випадок з військовим медиком Миколою Є., якому ампутували нижню кінцівку. Ніякі лікарські препарати не вгамовували біль, і пацієнт погодився пройти кілька сеансів променевої терапії. Звісно, було цікаво дізнатися про його нинішній стан здоров’я.
— Фантомні болі дуже дошкуляли, особливо вночі — сну практично не було, але сьогодні вони вже в минулому, — прокоментував телефоном своє самопочуття пан Микола. — Незважаючи на протез, веду звичайний спосіб життя, продовжую військову службу, здійснюю досить тривалі прогулянки й навіть виїжджаю у вільний час на риболовлю. Тож я дуже вдячний полковникові Горошку й усім колегам-медикам, які позбавили мене болю й значно поліпшили якість мого життя.
За словами Василя Романовича, повний курс лікування болю за допомогою гамма-терапевтичного апарату «Тератрон-780», який є у відділенні променевої терапії клініки променевої діагностики та терапії, пройшло близько 50 поранених пацієнтів з гострим болем. І всі (!) відзначали покращення свого стану. Віднині в схему лікування болю внесені сеанси променевої терапії, але лише за погодженням самих пацієнтів.
— Хотів би наголосити, що променеве та комбіноване лікування розпочинається після визначення показань і протипоказань для проведення низькодозової променевої терапії, — відзначив Василь Горошко. — До абсолютних протипоказань проведення сеансів відносять наявність тяжких декомпенсованих станів та захворювання серця, нирок, легень. А також зміни крові — лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія. Променева хвороба, променеві пошкодження та зміни психоневрологічного стану теж не дозволяють пройти променеве лікування. Зауважу, що однієї згоди пацієнта для проходження лікування недостатньо. У нас є перелік обов’язкових досліджень, які повинен пройти пацієнт.
Отже, сеанси променевої терапії стали ще однією складовою в комплексному знеболювальному та протизапальному лікувальному курсі пацієнтів з вогнепальними та мінно-вибуховими пораненнями.
— Ми в жодному разі не робимо з цього сенсації або якогось відкриття, — підкреслив полковник Горошко. — Просто ми звернулись до давно забутих методів, які свого часу за якихось причин не спрацювали. Ймовірно, через відсутність нормальної й послідовної організації справи та системного підходу. Згадаймо долю поранених під час Афганської війни. Після лікування — додому, а далі кожний виживав як міг, і нікого чужий біль не хвилював. Про службу лікування болю тоді й мови ніякої не було.
У планах Василя Горошка та його колег — ретельний науковий аналіз комплексного лікування болю в поранених, в тому числі й за допомогою променевої терапії з подальшим узагальненням.
Нагадаємо, що в Україні за допомогою військових лікарів діє проєкт «БезБолюUA», в рамках якого кожний поранений пацієнт може отримати кваліфіковану консультацію лікаря та рекомендації щодо лікування болю.
