Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
У щоденних зведеннях від командування Генерального штабу Збройних Сил України змінюються цифри ворожих втрат практично в усіх графах. Однак проти одного найменування з утраченого рашистами озброєння поки що уперто стоїть одиниця. Поки що. Мова йде про підбитий російський підводний човен «Ростов-на-Дону». Крім того, що ця субмарина стала першою аналогічною враженою ціллю під час російсько-української війни, цей підводний апарат вважається першим у світі (!!!) серед аналогів, якщо не знищених, то точно й на тривалий час виведених з ладу за допомогою крилатої ракети. Про деякі деталі дірок на тілі «Ростова» кореспонденту АрміяInform розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.
— Андрію Івановичу, ви дослідили за всіма можливими документами обставини враження рашистського підводного човна. Тож які висновки ви зробили?
— Напевне, практично всі ваші читачі бачили фотографії, хоч і трошки заблюрені, чудових дірок у субмарині «Ростов-на-Дону». Спробуймо розібратися, куди влучили й що пошкоджено.
Ось, власне, ці фото:
На першому фото ми бачимо досить значні руйнування у верхній носовій частині підводного човна. На другому — акуратну дірку в правому борті, майже одразу за огородженням рубки: так називається ось ця «надбудова» над корпусом, яка насправді надбудовою не є. Ну, але в ці нюанси термінології ми зараз не влазитимемо.
Отже, куди влучили й що ушкодили? Звернімось до схеми, щоправда, це схема проєкту 877, але, як я розібрався в описах, 636-й проєкт — його прямий спадкоємець, і за внутрішньою будовою ці човни різняться лише в деталях. На схемі я позначив приблизні місця дірок.
— То що з цих «отворів» нам потрібно знати?
— Перш за все проєкт 636.3, як і 877, має двокорпусну конструкцію. Внутрішній корпус зветься міцним, і таким він і є, бо покликаний витримувати тиск на сотнях метрів глибини. Зовнішній — легкий. Проміжок між цими двома корпусами під час занурення заповнюється водою, завдяки чому тиск ззовні і в проміжку між легким та міцним корпусами урівнюється. Пошкодження легкого корпусу зовсім не означає автоматичного пошкодження міцного.
Щодо першої дірки (в носовій частині. — Авт.) — можна однозначно стверджувати ушкодження легкого корпусу й торпедних апаратів (цифра 2 на схемі). Майже 100 % знищена антена гідроакустичної станції (цифра 1). Наскільки пошкоджений міцний корпус — сказати важко. Можливу детонацію торпед я б не брав до уваги — перед постановкою в док їх вивантажують із субмарини.
— З першою пробоїною все більш-менш зрозуміло, а щодо другої точки враження?
— З другою діркою цікавіше. Краї листів металу довкола неї відігнуті назовні — значить, вона зроблена зсередини. Теоретично можна припустити: проникаюча бойова частина ракети влучила під таким кутом, що, зруйнувавши легкий корпус в носовій частині, пройшла між легким і міцним корпусами так, що здетонувала десь навпроти другої дірки. Але, про мене, це малоймовірно (хоча й не неможливо).
Більш імовірно, що дірка утворилась унаслідок детонації чогось усередині субмарини. Між легким і міцним корпусами детонувати нічому — значить, вибухнуло щось усередині міцного корпусу. За моїми прикидками дірка розташована десь на межі між третім (житловим) і четвертим (дизельгенераторним) відсіками.
Дизель (цифра 25) навряд чи вибухнув би так, щоб розніс міцний корпус. А ось під житловим відсіком є цікавий об’єкт — кормова група акумуляторних батарей (цифра 23). Може, це вона здетонувала?
— Тож що ми, точніше російські окупанти, маємо в підсумку?
— Наразі це всі міркування. Хоч як би там було, ушкодження «Ростова-на-Дону» дуже серйозні й навряд чи їх можна усунути на Чорному морі. Навіть якщо припустити доцільність такого ремонту.
