А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Про те, що допоможе вистояти психологічно на війні, кореспонденту АрміяInform розповів старший офіцер відділу оперативної психологічної роботи у військах (силах) Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ Володимир на псевдо «Скіф»:
«На війні для кожного воїна, без винятку, є свій “ресурс”»
Дуже круто, коли у вас є ресурс і не один. У кожного він свій: родина, кохана людина, батьки, віра, мрія, навіть якась обіцянка або просто якась річ… Приміром, я не раз зустрічав на фронті військових, які носили на бронежилетах звичайні дитячі іграшки. У цих подарунках від діточок, які їм привозили волонтери, вони відчували підтримку і віру малих в ЗСУ.
Як це працює? Під час небезпеки, коли тривожно і страшно, коли охоплює передпанічний настрій, дивлячись на цю річ, ви ніби «перемикаєтесь». Відбувається перехід збудження мозку з потиличної частини (яка відповідає за емоції людини. — Авт.) на когнітивну фронтальну його кору. У такий спосіб ви зможете уникнути нав’язливих думок про щосекундну смертельну загрозу.
Подумки, не поспішаючи, описуйте її окремі частини. Розглядайте деталі. Це заспокоїть вас.
Дуже круто, коли у вас є ресурс і не один: родина, кохана людина, батьки, віра, мрія, навіть якась обіцянка, або просто якась річ…
Чим більше людина боїться, тим більше активується мигдалеподібне тіло у потилиці. Чим краще працює фронтальна кора людини, тим краще стає її емоційний стан, тому і поводить себе більш раціонально…
«Спілкування з Богом добре допомагає посунути страх»
Коли людина відчуває страх, її організм втомлюється психічно та фізично. Він виснажує її нервову систему. Проте, коли є хтось, кому можливо про цей страх розповісти, вдається позбутися частини цього тягаря. Вона начебто відкидає саме ту частину, яка може її «надломити».
Добре допомагає посунути страх і спілкування з Богом. У такий спосіб ви позбавляєтесь руйнівного піку емоцій. До речі, для атеїста звернення до Бога на війні, а я спілкувався з такими не раз, також дає психічне полегшення під час бойового стресу. Проте для дійсно віруючої людини спілкування з Богом дозволяє сприймати драматичні події на фронті як зміцнення його віри через випробовування, що теж покращує психічний стан.
Спілкування з Богом дозволяє сприймати драматичні події на фронті як зміцнення його віри через випробовування, й теж покращує психічний стан
Скільки десятків разів я чув від захисників, що на війні невіруючих немає! Яким би ти не був професіоналом, як би добре не воював, трапитись може що завгодно. Часом все, що ти можеш зробити, — це викопати окоп і перечекати цей момент. Там ти залишаєшся у скутому стані й тобі потрібен певний ресурс. Звертаючись до Бога, вірте, що є певна сила, яка може зберегти, врятувати, залишити вас живим та неушкодженим. Під час такого спілкування страх та тривога стають контрольованими. Навіть у стані афекту ви зможете контролювати свої дії, що надасть шанс вижити. Під час спілкування з Богом «вмикається» фронтальна кора мозку, що призводить до самозаспокоєння.
Віра на війні — один з базових ресурсів людини. До речі, багато сімей військових помічають зміни у підвищенні релігійності своїх рідних захисників, та й самі з більшою відвертістю починають молитися за них. Віра стабілізує психічний стан та сприяє зміцненню такого важливого зв’язку між українськими захисниками та їхніми близькими.
Багато сімей військових помічають зміни у підвищенні релігійності своїх рідних захисників, та й самі з більшою відвертістю починають молитися за них.
«Безпека та добробут родини є потужним сенсом, заради якого людина готова діяти»
Українці нині воюють не за гроші та привілеї, а за свої родини, за своїх дітей, батьків та рідних. Безумовно, за таких обставин підтримка родини є надзвичайно важливою. Але говорячи про зв’язок українських захисників зі своїми сім’ями, потрібно розглянути дві протилежні ситуації.
Якщо стосунки в родині були гармонійними, то для воїна на передовій вони залишаються одним з основних ресурсів. Кожен український військовий на фронті усвідомлює, що може загинути. Але він долає свій страх, бо обіцяв своїм дітям, дружині, батькам, що повернеться. І коли у критичні моменти йому хочеться, так би мовити, «опустити руки», воїн, пам’ятаючи про свою клятву, долає свою тимчасову слабкість, яка на війні може стати фатальною.
Родина — це сенс, заради якого він готовий терпіти страждання, а обіцянка зміцнює, мотивує та підтримує його у важкі часи. Наприклад, він обіцяв бути на весіллі своєї доньки або сина. Або він пам’ятає, що його вдома чекає хвора мама, яка потребує допомоги. Саме безпека та добробут родини є потужним сенсом, заради якого людина готова діяти та терпіти страждання.
Часом військовому психологічно дуже важко, у нього безліч думок, які його травмують, бо перед очима — поранення, смерті побратимів. Коли він телефонує додому, чує сміх своїх дітей, голос коханої, яка чекає на нього, коли діти говорять, що люблять свого тата, пишаються ним, — він заряджається настільки позитивними емоціями, що вони стають найціннішим, що він має. Це допомагає та дає енергію захисникові в періоди апатії. Цей ресурс відновлює сили, приводить думки до ладу, він допомагає долати тривоги, страхи, депресії та біль цієї жорстокої війни. Безперечно, вони, на жаль, і ще будуть, але завдяки ресурсу родинних стосунків людина має сили долати їхні руйнівні наслідки.
У разі, якщо у військового є проблеми в сім’ї, то важкі бої, втрати побратимів, відчуття провини тощо — все це надзвичайно важко подолати йому самотужки. Часом його дружина, навіть теоретично, не може осягнути, наскільки великими можуть бути емоційні навантаження на її чоловіка на передовій. Дзвінок додому може лише додатково травмувати бійця. Прикро, що різний досвід рідних людей іноді веде до конфліктів між ними. Тож, замість важливого ресурсу, щоб пережити критичні моменти, захисник зазнає додаткових психологічних травм. Часом він залишається сам на сам зі своїми проблемами. У такому випадку на допомогу воїну приходять групи психологів, фахівців з контролю бойового стресу та групи психологічного супроводу й відновлення. Завдяки розмові з їхніми представниками можна не лише позбутися негативних емоцій, а й отримати професійну психологічну допомогу, практичні поради про те, як побудувати лагідну продуктивну комунікацію з родиною.
Коли український воїн захищає Батьківщину та свою родину, його близькі завжди поруч із ним в його думках, спогадах, в телефонних розмовах, в емоціях, мріях, молитвах тощо. Зазвичай рідні військового не мають травматичного досвіду перебування на передовій широкомасштабної війни, тому і вони потребують порад практичного психолога щодо того, як надати своєму коханому захисникові безцінний ресурс сімейних стосунків в умовах постійної загрози його життю.
Фото автора
