Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
На фото — воїни 2-го стрілецького батальйону імені Тараса «Хамера» Бобанича окремої механізованої бригади «Добровольчий український корпус». Ще вчора вони билися з ворогом на «нулі».
— На нашому напрямку важко і гаряче. Тут постійно тривають запеклі бої, — каже пресофіцер бригади Інна Ковалів. — Донедавна впродовж доби ворог міг до двадцяти разів штурмувати наші позиції. Бійці нашої бригади відбили багато атак, відстояли свої позиції. Нині окупанти вже знизили тут інтенсивність своїх дій. Це сталося завдяки героїзму і завзятій роботі наших військових.
Та зранку, після повернення з передових позицій, бійці бригади взялися писати Радіодиктант національної єдності. Писали його поблизу лінії зіткнення.
— Вони могли б просто виспатися після важких і ризикованих випробувань. Але в День української писемності та мови відклали відпочинок, аби разом із сотнями тисяч українців засвідчити свою шану рідній мові. До написання диктанту долучилися воїни різних підрозділів бригади, — розповідає пресофіцер. — Наша мова завжди з нами. Ми відстоюємо своє право говорити, читати і писати українською. Ми освідчуємося в коханні рідною мовою, промовляємо «Слава Україні» рідною мовою. Наша мова — це те, задля чого ми йдемо в бій, те, що ми боронили і будемо боронити.
Фото окремої механізованої бригади «Добровольчий український корпус».
